Костел з подвійною назвою над річкою Боберка

На місці, де збудовано храм, віддавна вирувало життя. У 80-х рр. ХХ ст. під час археологічних досліджень у м. Бібрці було знайдено археологічний культурний шар Х ст., що дозволяє говорити про оборонне Бібрецьке городище на місці, де зараз розташований костел св. Миколая з дзвіницею, нова каплиця та аптека [1]. В цей час на Прикарпатті, куди входила і територія річки Боберки, існували племінні князівства білих хорватів [2].

Існує легенда про заснування храму польським рицарем Завішою Чорним. Він брав участь у битві на р. Ворскла 1399 р., Грюнвальдській битві 1410 р. Загинув як справжній рицар — у бою з турками на території сучасної Сербії [3]. Місцеві ксьондзи пов'язують з ним і одну з ікон храму — "Королева Польщі", яку, за переказами, написано на щиті цього славнозвісного рицаря, що, радше, не відповідає дійсності.

Думки дослідників історії святині щодо дати її заснування розділилися і коливаються в межах початку XV ст. [4] Вперше документально про костел згадується ще на середньовічних пергаментних документах, що пов'язано з місцевим настоятелем о. Матеєм із Староломжі (під 1463 р.) та наданням м. Бібрці Магдебурзького права у 1469 р. польським королем Владиславом Ягелончиком (1447-1492). Частина з них залишається неопублікованою і міститься у фондах Центрального Державного історичного архіву у Львові [5], частина ж опублікована у серії документів "Кодексі дипломатичному Малопольщі" [6] у ХІХ ст. та ін.

Як ви зауважили храм має двох покровителів — св. Миколая та св. Анни. Чому так сталося? Бібрецький римо-католицький оборонний храм не дійшов до нас у первісному вигляді, кілька разів знищувався під час турецько-татарських набігів [7]. Починаючи з XVIII ст. збереглися протоколи візитів Львівських архиєпископів, зокрема, Яна Скарбка (1713-1733), Миколи Вижицького (1737-1757) та деканальні описи храму [8]. Звідси відомо, що у XVIII ст. головним патроном храму була Діва Марія, зображення якої знаходилося у головному вівтарі. На початку XIX ст. храм вже мав за покровителя св. Миколая [9].

Проте кількість парафіян чисельно постійно зростала, через що його було перебудовано архітектором Францішком Гурським і зново посвячено у 1922 р. Львівським єпископом-помічником Болеславом Твардовським (1918-1923) на честь св. Анни. Через це бібрецький римо-католицький храм має два відпусти — 6 грудня та 26 липня (відповідно св. Миколая і св. Анни за Григоріанським календарем).

Після цього храм спіткала чорна смуга. В роки Другої світової війни (1939-1945) з 1944 р., починаючи від місцевого настоятеля о. Міхала Конрадта, ікони, літургійні книги, документи, одяг та посуд поступово вивозяться до Польщі. Радянська влада захопила костел та господарські приміщення, змушуючи місцевих адміністраторів проживати у парафіян. Сам же храм був остаточно зачинений радянською владою 1962 року. Тут розмістився спортивний зал бібрської школи. У 1984 р. горіло перекриття храму [10].

Нова сторінка в історії святині відкрилася після 1989 р., коли його було повернуто римо-католицькій громаді м. Бібрки. Душпастирську діяльність тут розгорнули священики із Салезіянського згромадження. Особливістю діяльності салезіян є опіка над молоддю, особливо, із неблагополучних сімей.

Засновником ордену є італійський священик дон Джованні Боско (1815-1888). Цікаво, що після смерті його тіло не піддалося розкладу. Реліквії святого, якого чудеса супроводжували ще за життя, нині знаходяться у Турині, на півночі Італії, у храмі Марії Помічниці Християн [11]. Нещодавно в рамках святкувань, пов'язаних із 150-річчю створення ордену, до м. Бібрки було привезено реліквії св. Дона Боско, які вшанувати прийшли усі християнські конфесії міста [12].

Повернути колишню плебанію не вдалося — тут розмістилася музична школа, яка діє і по сьогоднішніх день. Натомість, завершено будівництво салезіанського центру — "Ораторії", де кожна молода людина може прийти і корисно для власного розвитку провести вільний час, отримати релігійне виховання. Про події, які тут відбуваються, як з рештою і про історію храму та ордену, можна дізнатися із парафіяльного сайту, сторінок у соціальних мережах.

У душпастирській діяльності ксьондзам допомагають сестри Родини Марії (в народі "маріянки"), які присутні при парафії з 1906 р. [13], салезіанські працівники, молодь. Нещодавно, до речі, Папа Бенедикт XVI оголосив святим засновника сестер Родини Марії архиєпископа Зигмунта Щенсного Фелінського (1822-1895) [14].

У головному вівтарі храму розміщено ікону св. Миколая. Її було посвячено блаж. Іваном Павлом ІІ під час його візиту в Україну у 2001 р. [15] Зображення св. Анни знаходиться біля головного вівтаря.

Таким чином, історія римо-католицької парафії у м. Бібрка сягає пізнього середньовіччя. А сьогодні вона очікує на туристів та прочан.

[1] Могитич Р. Княжа доба у планувальній структурі Бібрки (передрук) // Шкільний дзвінок. — №4. Квітень. – 1999. – С.17; Див. також: Шах Т. Історико-культурна спадщина міста // Стратегічний план розвитку територіальної громади м. Бібрки / Т. Шах. – Бібрка : Центр муніципального і регіонального розвитку, 2007. — С.7; див. також: Царик З., Царик Я. Місто з бобром на гербі. — Вид. 2-ге. — Львів-Бібрка, 2009. — С.19

[2] Баран В. Давні слов’яни / В. Баран. – К. : Альтернативи, 1998.— (Україна крізь віки).— — С. 125-126; Див. також: Грушевський М. Чи було між руськими племенами плем’я хорватів? (Реферат) // Твори: у 50 т. / Ред. кол. П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. — Львів : Світ, 2002. – Т. 6: Серія «Історичні студії та розвідки (1895-1900)». – 2004. – С. С. 492; див. також: Берест Р. До питання про прийняття християнства на землях північного Прикарпаття (Постановка проблеми) // Археологічні дослідження Львівського університету. – 2007. – Вип. 10. — С. 185-193

[3] Історичну повість Завіші Чорному присвятив Стефан М. Кучиньський, яка кілька разів перевидавалася. В кінці книжки автор подав історичні коментарі. Див.: Kuczyński S. Zawasza Czarny. Powieść historyczna. — Wyd. 2-gie. — Katowice, 1980. — 359 s.

[4] Царик Я. Духовні святині Бібрки. — Бібрка-Львів, 2000. — С.9; див. також: Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. Мандрівки історичні. — Львів, 1997. — С.25; Бучек М., Седельник І. Львівська архідієцезія Латинського обряду. Ілюстрована розповідь. — Т.І. — Львів, 2004. — С.41

[5] Каталог пергаментних документів Центрального Державного історичного архіву УРСР у Львові. 1233-1799 / Укладачі О. Купчинський, Е. Ружицький. — К., 1972. — №208. — С.111

[6] Kodex dyplomatyczny Polski / Wyd. L. Rzyszczewski, A. Muczkowski. — Warszwa, 1847. — T. I. — №СХС. — S. 340

[7] Царик Я. Духовні святині. — С.9-10; Zaucha T. Kościół parafialny p.w. św. Mikołaja w Bóbrce // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego / Ed. J. K. Ostrowski. — T. 11. — Kraków, 2003. — S.22-23; Бучек М., Седельник І. Львівська архідієцезія Латинського обряду. Ілюстрована розповідь. — Т.І. — Львів, 2004. — С.41-42

[8] Zaucha T. Kościół parafialny. — S.30-36; див. також. Бучек М., Седельник І. Львівська архідієцезія. — С.42-43

[9] Про історію м. Бібрки з початків до XIX cт., її церковно-релігійне життя, зокрема, римо-католицької громади детальніше дивіться: Царик З., Царик Я. Місто з бобром на гербі. — Вид. 2-ге. — Львів-Бібрка, 2009. — С.9-110. Частина матеріалів з історії римо-католицької парафії у м. Бібрці з ХІХ — поч. ХХ ст. знаходиться у Центральному державному історичному архіві у Львівській області і не є опублікованою.

[10] Про воєнний та радянський періоди в історії римо-католицького храму детальніше дивіться: Царик Я. Духовні святині Бібрки. — Львів-Бібрка, 2000. — С.64-65; Zaucha T. Kościół parafialny. — S.27-28

[11] Basilica di Maria ss. Ausiliatrice

[12] Батько молоді та дітей – св. Йоан Боско + ФОТОГАЛЕРЕЯ

[13] Czawaga. 27.07.2008 Bóbrka // Radość wiary. — Lwów, 2008. — №9(88). — S.24

[14] Office For The Liturgical Celebrations Of The Supreme Pontiff

[15] Спеціально до його візиту було видано книжку "Римсько-католицька церква в Україні. До візиту папи Йоана Павла ІІ". Див.: Статкевич Н., Бучек М. Римсько-католицька церква в Україні. До візиту папи Йоана Павла ІІ. — Львів, 2001. — 60 с.

Роман ІВАШКО