Кречун фєрічіт: як румуни Буковини святкують Різдво 25 грудня

Не лише Банченським монастирем відома Герцаївщина. Спеціальний репортаж РІСУ познайомить вас ближче з буковинським регіоном, де вже 25 грудня всі вітатимуться: Кречун фєрічіт! (Crăciun fericit) – Щасливого Різдва. Ми розповімо, які різдвяні традиції тут. А ще для своїх читачів ми підготували рецепт малая (запіканки) по-герцаївськи. Раніше малай завжди був на різдвяному столі у місцевих мешканців.

… Одразу за Чернівцями, за віддаленим мікрорайоном «Гравітон», Румунія вже фактично недалеко. До міста Герца в середньому 30 кілометрів, а одразу за ним – пункт пропуску через державний кордон «Дяківці», який зараз не функціонує. За адміністративною реформою, Герцаївський район не так давно ліквідовано і він ввійшов у новостворений Чернівецький район. Але у побуті люди все ще послуговуються старим розподілом районів. Так ось, майже весь Герцаївський район відзначає Різдво Христове 25 грудня – як і Румунська Православна Церква.

У Герцаївському районі немає жодної католицької церкви і жодної церкви ПЦУ. Всі парафії тут підпорядковуються УПЦ МП і богослужіння в основному ведуться румунською мовою. Герцаївський район на 99, 5 відсотків румуномовний. Також тут є і протестанти.

Маморниця — єдине село району, де за переписом 2001 року більшість населення визнало рідною мовою українську.

Цікаво, що самі місцеві мешканці кажуть, що вони ніколи не думали про те, що відзначають Різдво в один день майже з усією Європою. Просто так святкували їх предки.

Банченський монастир: вірність старому стилю

До м. Герца із Чернівців веде добротна дорога, але лише до того місця, звідки поворот до комплексу Банченського монастиря. Решта пару кілометрів до Герци дорога вже не така ідеальна… Банченський чоловічий монастир, де настоятелем є всім відомий митрополит Лонгин (Жар), був відкритий у 1996 році. І у монастирі від початку відзначають Різдво за старим стилем – 7 січня. А за ним невдовзі і вся громада села Банчени перейшла на старий стиль, і почала відзначати Різдво 7 січня.

— Мабуть, буде правильно сказати, що майже 90 відсотків Герцаївського району святкує Різдво 25 грудня, — розповідає Василь Бику, журналіст, головний редактор «Герцаївської газети», голова Чернівецького обласного товариства румунської культури ім. М. Емінеску.

— Села Остриця і Цурень, що ближче до Чернівців, не святкують 25-го. До 1940 року ця територія була під Австро-Угорщиною, решта населених пунктів були на території Румунії. В селі Цурень колись пролягав старий кордон. 28 червня 1940 року сюди зайшла Червона армія, і вся територія була приєднана до Радянського Союзу. А Румунська Церква перейшла на новий стиль десь у 30-х роках. Також ще два села колишнього Глибоцького району теж відзначають Різдво 25 грудня, і це теж пов’язано зі старим кордоном (зараз через територію Глибоцького району пролягає державний кордон з Румунією – пункт пропуску «Порубне» — авт.). У Союзі це питання – 25 грудня чи 7 січня – не піднімалося взагалі. І так ці поселення залишилися святкувати разом із Румунською Церквою. Щодо села Банчени, то це був такий штучний перехід з нового стилю на старий. Тим більше, хто може сказати, що вдома мешканці села не святкують Різдво 25-го грудня? Банченський монастир – це найвідоміша святиня у районі. І хто б що не писав в інтернеті про владику Лонгина Жара, у районі його дуже поважають. Район не дуже багатий історичними пам’ятками. Але саме м. Герца цікаве для румунів.

Щоб потрапити до Герци, треба проїхати через село Горбова. Одне з найвідоміших тамтешніх сіл, знане не лише лижною трасою, а й тим, що 1 січня, на Василя, тут дуже колоритно відзначають свято Маланки. Чоловіки переодягаються у костюми коней і маланкують по всьому селу.

Юліана Чобану працює у Будинку народної творчості та дозвілля с. Горбова, керує хореографічними колективами та театром «Ніоріца» — це єдиний румуномовний аматорський народний театр в Україні.

— У нас в селі Різдво завжди було 25 грудня, — каже Юліана. – Моїй мамі 65 років, так святкувала і вона, і її батьки. Моя мама Марія Буздуга — заслужений працівник культури України, вона художній керівник нашого будинку народної творчості та дозвілля, і завдяки їй народні традиції Горбова бачили навіть у Києві. З хореографічною композицією «Многая літа», де танцюють маланкарі-коні, наші артисти отримували у столиці призові місця.

В деяких селах Герцаївського району ходять колядувати 24 грудня ввечері. У нас – 25 грудня. Але ми вже готові до того, що до нас можуть прийти колядники із сусідніх сіл ввечері перед Різдвом. 25 грудня, на Різдво, найперше починають ходити колядувати діти. Цього дня у нас також ходять по троє хлопців, із зіркою. Це мають бути тільки хлопці, і якщо колядники колядують під вікнами, то хлопці, спитавши дозволу, заходять до хати, стають обличчям до ікони. Вони мають спеціальний текст про народження Христа, і співають пісню із трьох частин, а вкінці румунського мовою бажають господарям гарних свят.

Це з давніх-давен у нас у селі така традиція. В цей же день ходить велика група хлопців – майже 20 осіб, і вони театралізовано відтворюють історію, як Ірод шукав маленького Ісуса. Всі колядники колядують тільки румунською. У Горбовій десь 3 тисячі мешканців, школа велика, одна, у ній більше 600 учнів. Поки що основна мова румунська, але українську вивчають . Я аж в 10му класі вчила українську, зараз українську вивчають з 1-го класу.

За два дні до Різдва священик відвідує кожну родину

У Горбовій Різдво святкують три дні – 25, 26 і 27 грудня. Перші два дні ходять колядувати. Найвідоміша колядка, яку тут всі знають – «Deschide Usa, crestine» («Відчиняйте двері, християни»). В інтернеті ця колядка має кількамільйонні перегляди у виконанні і сучасному аранжуванні відомої румунської співачки Андри.

— У нас всі знають цю колядку, на Різдво її весь час крутять по румунському радіо, яке ми слухаємо, — додає Юліана Чобану. – Святого вечора, як в українській традиції, у нас немає. 24 грудня, до обіду, намагаємося дім приготувати до Різдва: прибрати, приготувати святкові страви. І чекаємо, що можуть прийти колядувати з інших сіл. Кутю готуємо 21-22 грудня. Бо у нас у ці дні по хатах ходить священик з дяком, вони носять ікону. За ці два дні священик має встигнути обійти всіх. У кожній оселі на столі тоді є узвар, кутя, обов’язково хліб, голубці, інші пісні страви. Вони заходять до хати, священик читає молитву, благословляє родину і сідає з нею за стіл. Але не у кожній хаті, бо так він б дуже довго селом ходив, інколи просто куштує кутю. Головне, щоб він стіл благословив. А після цього вся родина вже сідає за пісний стіл. Також на свято Хрещення Господнього, 6 січня, священик відвідує кожну хату.

У нас село велике, розділене на дві частини, тому і дві церкви. Ми ходимо у церкву Святого Дмитрія. На Різдво зранку до церкви – обов’язково. Церква вже прикрашена, стоять ялинки, ми прикрашаємо ще до Миколая. Зараз готуємо до Різдва оселі. У нас в селі йде змагання між хатами, хто краще прикрасить ілюмінацією свій дім і подвір’я. Голова села потім нагороджує за кращу прикрашену оселю. На Різдво село у нас світиться, наче Голлівуд. Є такі вулиці, що там так прикрашені хати, наче справжнє мистецтво.

На запитання, чи тут, у Горбовій, люди відчувають, що 25 грудня святкують, як Європа, жінка відповідає:

— У нас радість у душі від цього свята. Але не від того, що з Європою.

Цікаво, що 1 січня, на Свято Василя, у Горбову приїжджають люди з довколишніх сіл і навіть Чернівців, аби подивитися на їхню знамениту маланку. Маланкарі ходять з духовим оркестром, який наймають ще з осені. Головні дійові особи в горбівській маланці – це коні. Маланкарі починають ходити селом 31 грудня ще в день і закінчують 1 січня під вечір. Це теж тут дуже давній звичай. Люди відчиняють маланкарям ворота, інколи пригощають на подвір’ї. Господарі щедро нагороджують маланкарів. Розповідають, що в кожній хаті дають по 500 гривень, по тисячі, і навіть по дві. А все тому, що треба ще заплатити музикантам оркестру.

Ось так колоритно у Горбовій відзначають Маланку 1 січня

Друге відродження Герци

І хоч у Герцаївському районі немає визначних історичних пам’яток, все ж тут знайдеться що подивитися. І Маланка у Горбовій, і Банченськй монастир, та й саме містечко Герца має цікаву історію. І все це знаходиться по дорозі.

У місті Герца проживає трохи більше 3 тисяч мешканців. Вперше Герца згадується у 1437 році. Є кілька варіантів, чому місто носить саме таку назву: від прізвища одного румуна – комерсанта Херця; слово «Герца» — що означає земля, яка годує (мика глие); слово Герц – що означає місце, яке творить, будує. До 1672 року Герца значилося як село.

Герца ще досі зберігає дух старої єврейської історії. При в’їзді у Герцу є цвинтар, вкінці якого у чагарниках сховалося старе єврейське кладовище.

А в самому місті у деяких приміщеннях вгадуються колишні синагоги. У 1930 році в місті проживало 5358 мешканців, з них 3528 румунів та 1787 євреїв.

У центрі міста збереглося багато старовинних будівель. Здалеку видніється єдина у місті церква – Святого Спиридона.

На воротах церковного подвір’я вже красується великий різдвяний вінок. Одразу біля церкви розташовується районна адміністрація. Вона розмістилася в історичній будівлі, одній з найкрасивіших у місті – колись родинному помешканні художника Артура Верони. Поруч – парк.

— Можна сказати, центр міста, це було місце вілл, тут жили заможні люди, а вже трохи далі – комерсанти та бідніші люди, — каже журналіст Василь Бику. — Туристи-румуни Герцою дуже цікавляться. Тут народився відомий письменник Георгій Асакі, його ім’я носить Ясський політехнічний університет.

— До війни у Герці жило до 14 тисяч мешканців. Було багато євреїв, є цікавий єврейський цвинтар, його пробували розчищати і, так би мовити, рятувати. Колись Герца була жвавим містом, бо через нього пролягала дорога з Ботошан до Чернівців. А потім із жвавого міста перетворилося на тупик. Сполучення з Румунією вже не було. У 60-х роках Герцаївський район був навіть ліквідований і приєднаний до Глибоцького. Я коли вперше побачив Герцу, а це було десь у 1988 році, це було жахіття. Три пам’ятники Леніну, на церкві росли дерева, собаки по вівтарю бігали. Закинуте місто… Почали відновлювати його наприкінці Союзу. Церкву віддали громаді. У 1992 році був знову утворений Герцаївський район. І вже коли Герца стала райцентром, це вже було як друге дихання. Дуже багато людей приїжджають у Банченський монастир. В районі церква лише одного патріархату, і вона має великий вплив. У побуті всі розмовляють румунською мовою, але офіційні заходи – українською. У Герці одна школа україномовна і є ще румуномовний ліцей.

Здавалося б, нічим непримітний і найменший в області Герцаївський район, але і у ньому є на що подивитися. І якщо хтось захоче відчути дух румунського Різдва на Буковині – то варто їхати сюди. А щороку у Герці, на Різдво, 26 та 27 грудня, проводять фестиваль зимових звичаїв, де в одному місці оживають всі місцеві народні традиції.

Малай – всім відома запіканка на свята

І, звісно, жодне свято не обходиться без смачних страв, які буковинські румуни готують на свята. Пропонуємо вам приготувати малай – пиріг, дуже відомий серед румунів та молдован. Зазвичай, свята у них не обходяться без нього.

Наталія Чевка, художній керівник Будинку культури с. Мала Буда, розповідає РІСУ, що у її родині малай готують за давнім рецептом, який ще від своїх батьків зберегла її мама Олена Бондаренко.

— Раніше малай завжди готували на Різдво, — каже Наталя. – Зараз вже менше, дуже багато традицій втрачається… Якось я пригостила малаєм свою сусідку, а вона каже: «О, який смачний пудинг!». Швидше малай можна назвати запіканкою. Ми у нашій родині зберегли цей давній рецепт малая. Є ще більш відомий рецепт малая на кефірі, але тоді краще додавати солений сир і виходить така не солодка запіканка. Ми ж готуємо малай як солодку запіканку.

«Малай» з Герцаївщини

За давнім рецептом, збереженим Оленою Бондаренко із с. Мала Буда. Рецепт наданий проєктом «Буковинське Різдво» Буковинського центру культури та мистецтва.

500 мл молока
6 яєць
200 г цукру
600 г домашнього сиру
100 г кукурудзяної крупи
дрібка солі
150 г сметани
50-70 г олії
25 г пшеничного борошна
20 г вершкового масла.

У каструлю наливаємо молоко, додаємо сіль. Ставимо на вогонь, щоб закипіло, зменшуємо вогонь. Додаємо олію та цукор, кукурудзяну крупу та пшеничне борошно. Все добре перемішуємо. Знімаємо з вогню і додаємо сир, все ретельно перемішуючи вінчиком. Додаємо сметану і яйця та все ретельно перемішуємо (не збиваємо блендером).

Змащуємо форму маслом, можна форму застелити пергаментом, та виливаємо отриману масу.

Відправляємо малай у духовку на 45 хв, випікаючи при температурі 180 С.

Виймаємо малай з духовки і можна різати на порційні шматочки одразу у формі.

Коли подаємо шматочок малаю на тарілці, поливаємо його трішки сметаною.

Фото авторки та надані Василем Бику