Виступаючи на Всесоюзній конференції з національних проблем у Ризі в червні 1982 р., Леонід Кравчук, тодішній завідуючий відділом пропаґанди ЦК КПУ, виявив стурбованість влади впливом нової Ватиканської східної політики щодо віруючих в Західній Україні:
"Розрахунок робиться на те, щоб воскресити уніатство і використати його в ролі релігійно-націоналістичної опозиції, ... об'єднати під прикриттям релігії всі антирадянські елементи, стимулювати релігійне дисидентство....
Ми маємо докази, що в республіці, зокрема її західних областях, пропаґанда Ватикану й інших буржуазно-клерикальних та клерикально-націоналістичних центрів знаходить відгук у певного числа слухачів. Серед них католики, колишні уніатські священики і монахи, націоналістично настроєні особи...
Під впливом ворожої пропаганди активізувалася діяльність католицького кліру. Колишнє уніатське духовенство постаралося розгорнути психологічну підготовку віруючих до виступу з домаганнями відновити діяльність уніатської церкви. Взято курс на підготовку нових уніатських служителів культу і монахів з числа молоді"...
Л. Кравчук, Атеистическое воспитание трудящихся и задачи контрпропаганды// Непримиримость к буржуазной идеологии. - Рига, 1982.
Джерело: Ковчег. Збірник статей з церковної історії. Львів 1993 р.