На Закарпатті немає жодної громади УГКЦ. І неможливо зареєструвати, – о. Василь Мандзюк
Календарна реформа в УГКЦ схвилювала закарпатських греко-католиків. За рішенням синоду УГКЦ, григоріанський календар застосовуватимуть лише для нерухомих свят, натомість пасхалію і далі святкуватимуть по-старому. Натомість у Мукачівській єпархії, яка не належить до УГКЦ, а підпорядковується напряму Ватикану, хочуть піти ще далі і святкувати по-новому також Великдень. Утім частина вірян не схвалює таку ідею і вважає, що таким кроком закарпатські греко-католики лише віддаляться від української церкви. Що більше, через це частина греко-католиків може перейти до православної церкви.
– Насправді пасхалія не має стосунку ані до григоріанського, ані до юліанського календаря. Це зовсім інша система обчислення. Але тут йдеться про те, щоб перейти на римсько-католицьку пасхалію, аби й цим відрізнятись від решти українців, – розповів "Еспресо.Захід" настоятель храмів Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа та храму Різдва Пресвятої Богородиці в Міжгір’ї Мукачівської греко-католицької єпархії Василь Мандзюк. – У 1910-1911 році, за Австро-Угорщини, тут уже був календарний експеримент. Але саме з перенесенням Паски люди не згодилися. Тоді половина греко-католиків перейшла до православних. І зараз теж є ризик, що якщо ми не перейдемо разом з іншими українцями, то закономірно, що переходитимуть до православних. Понад те, на Закарпатті люди не надто національно свідомі. Їм все одно куди переходити, чи до ПЦУ, чи до московського патріархату.
А як так сталось, що Мукачівська єпархія досі не об’єднана з УГКЦ, а залишається церквою свого права?
Питання щодо об’єднання Мукачівської єпархії з УГКЦ підіймали вже давно, насамперед за це виступав покійний владика Іван Марґітич. Як так вийшло: коли розпався Радянський Союз і релігійні організації реєструвались, очевидно, якісь спецслужби хотіли закласти міну сповільненої дії. В обхід УГКЦ зареєстрували ще одну греко-католицьку незалежну єпархію. Пізніше були неодноразові спроби об’єднання, але цьому завжди противились певні кола, пов’язані з угорцями та словаками. Гадаю, за усім цим стоїть Росія.
Як аргумент, чому Мукачівська єпархія має залишатися незалежною, називають те, що серед парафіян багато етнічних угорців і словаків. Наскільки значна їх частина?
Угорці зареєстрували близько 50 греко-католицьких громад. Але їх зареєстрували, коли ми почали порушувати питання про єдність. Значна частина з них – фейкові. Це легко перевірити, якщо подивитись, де вони служать, хто їх відвідує. Насправді угорців є близько двадцяти громад. Румунів немає й стільки. Словацької громади – жодної. Є дві чи три громади ромські. На тому й усе.
Згідно з переписом населення 2001 року, 80% людей назвали себе українцями. Тобто за міжнародними стандартами навіть не можна вважати Закарпаття багатонаціональною областю. Наприклад, в Одеській області українцями назвали себе близько 60% населення, але ж ніхто не кричить про її багатонаціональність.
Свого часу ми надсилали купу листів, звернень і до Блаженнішого, і до Риму про те, щоб об’єднатись з УГКЦ. Але сили нерівні. Прихильники ідеї окремішності мають непогане фінансування бозна-звідки. У їхніх руках семінарія, адміністративний ресурс. Але найбільший парадокс не у тому, що Мукачівська єпархія має окремий статус і не підпорядковується УГКЦ. Закарпаття – єдина область в Україні, де не можна зареєструвати громаду УГКЦ!
Найбільший парадокс не у тому, що у Мукачівська єпархія має окремий статус і не підпорядковується УГКЦ. Закарпаття – єдина область в Україні, де не можна зареєструвати громаду УГКЦ!
Тобто ви не можете перейти до УГКЦ разом з громадою, як, наприклад переходять громади від УПЦ до ПЦУ?
Нам ніхто не зареєструє цю громаду, що є законодавчим нонсенсом. Не може бути одна область винятком від загального законодавства. До речі, в Угорщині є громада УГКЦ, у Словаччині є, а в Україні немає. Якщо ми хочемо перереєструвати громаду на УГКЦ, має бути статут, затверджений єпископом. І тут найцікавіше. У Закарпатті єпископа УГКЦ немає. Міг би затвердити Івано-Франківський чи Дрогобицький, але їхні єпархії мають чітку територію, і Закарпаття туди не входить. Тобто через такі формальності фактично ми не можемо реалізувати своє конституційне право сповідували свою віру у тій релігійній спільності, з якими маємо зв'язки як одна нація.
Що тут дивно: якщо Ватикан визнає державу Україна, то мусить визнавати її в тих межах, у яких вона є. Помісність церкви твориться в межах кордонів держави. А так виходить, що у релігійному плані Україна визнається державою, але без Закарпаття. Юрисдикція УГКЦ на Закарпаття не поширюється. Зрештою, навіть за кордоном можна зареєструвати громаду УГКЦ, чому на Закарпатті не можна?
Чи повинна, на вашу думку, державна влада втрутитися у вирішення цієї ситуації, чи все ж цим має займатися лише влада церковна?
Це мають вирішувати на державному рівні. Можливо, через посла України у Ватикані. Адже йдеться про наші конституційні права, ми ж є громадянами України. Крім того, є певні сили, які намагаються не допустити об’єднання Мукачівської єпархії. Наприклад, угорський митрополит Петер Фюлеп Кочіш (архієпископ Угорської греко-католицької церкви) під час особистої аудієнції з папою говорив про те, що не можна допустити об’єднання Мукачівської єпархії з УГКЦ. Що це, як не втручання у справи України?
