Коли єпископ, чи священник, чи пастор, чи імам, чи лама каже на жахливе зло – «добро», він тоді, вибачте, за цитування банального, справді є продавцем опію.

І тим страшніше, бо зілля його – нематеріальне.

У Росії лідери всіх легальних конфесій публічно підтримують як щось богоугодне війну проти України.

Цим вони паралізують у мільйонів тамтешніх людей шанс на моральну рефлексію і можливість руху до очищення від задіяності у злочинствах путінської влади.

Справжнє очищення тут може бути одним: почати активно, діяльно протестувати проти дій путінізму-рашизму.

Але навіть ті люди, які відчули, що влада Путіна чинить зло; які здогадуються, що пропаганда бреше; душ яких таки торкнулися докори сумління за співучасть голосуванням чи мовчанням, – такі люди перебувають у ваганнях. Почати протестувати – це ризик, це страшно.

І є два шляхи: 1) попри страх таки зважитися протестувати, 2) знайти те, що «обґрунтує» подальше залишення у внутрішній «зоні комфорту», мовляв, «я не у злі, я в добрі, у злі ті, що на протилежному боці».

Тінь у людському серці дуже шукає другого шляху.

І тут на сцену виходять гундяєви-підгундяєви.

Вони масовано, під зворушливі релігійні піснеспіви, на тлі ікон та статуй, що навіюють сакральний настрій, і під склепіннями храмів, велич яких нагнітає враження «богоприсутності» кажуть, що жахлива війна – це не просто заради якоїсь там «відносної» справедливості, а нібито заради БОЖОЇ справедливості, заради ДУХОВНОЇ правди; заради «восстановления чистых родников святости Родины"; заради начебто збереження метафізичної вірності цінностям.

Переконують, ніби того, що коять путіни-лаврови, хоче сам Бог.

І людина, яка, може, і зважилася б на протест, каже собі: «Ні, ні. То мені здалося, що війна проти України – зло. Він же (патріарх, єпископ, муфтій, пастор, ребе, лама) – весь час у молитві, весь час у священному тексті, весь час чує голос Бога, світла».

Так каже собі людина, і цим звільняє себе від непростого шляху сумнівів і протесту.

Робота гундяєвих-ткачових звільняє її від присутності в її житті правди.

Мовляв: "Чого ж мені свої сумніви випинати? Ось які духовні люди все пояснюють, і кажуть, що так і має бути, що це те, чого вимагає Істина!"

І дедалі більше людина грузне в баговинні зла, але їй здається – а по суті, вона вже для себе прийняла, – ніби то – цілюща ванна.

А що смердить, зокрема, й трупами загиблих на війні родичів та сусідів – ну, буває ж лікування брудом. Ліки бувають і гіркі – таку «логіку» вибудовує її псевдокатарсис.

Ось так страхітливо діють фіміами гундяєвих.

Ось приклад траєкторії парів тієї винокурні:

«Більшовики – погані? Отож. А вони вбили імператора Ніколая ІІ з родиною!

Не любиш більшовиків? То люби Ніколая ІІ, – він царственний страстотерпець.

Поклоняйся його образу на іконах, він біля Бога.

І вір тому, що каже Путін про триєдиний народ. Адже і святий страстотерпець плекав цю триєдність. Вона – від Бога.

А те, що і більшовицька, і імперська тиранія – це насправді дві сторони одного й того самого зла країни, де ніколи не було цінності Людського, – про це промовчимо»…

Аналогічно, до речі, і з акторами, художниками, письменниками, науковцями, музикантами, журналістами, коли вони пропагують путінську війну та її «праведність».

«Ну, він / вона ж такий талант! Каже, що Путін усе робить мудро, значить, не мені сумніватися. Адже це – така Людина! Як він / вона потужно грає в серіалі (на скрипці, на балалайці тощо)».

І наркота «духовної винятковості» попа, мулли чи «витуозов Москвы» ін'єктується у смертельних для душі дозах...

Подібно і з такими в Україні, як, наприклад, підонуфрієвець митрополит Михайло (Лонгін) Жар.

Коли він агітував за зло влади Януковича, називаючи те богоугодністю, – для багатьох лже-анестезією, що притлумлювала докори сумління й сумніви, ставало те, що «батюшка дітками опікується, він – свята людина».

Хоч цю опіку, думаю, рясно фінансували бойки, новинські, шуфричі, бо знали, що то інвестиція в перемогу їхнього зла на виборах. Та й чи справді діти там отримували те, що мали отримувати?..

Нині Жар публічно позиціює, що він не з Гундяєвим.

Але уявіть, яку системну морально-психологічну травму діставали і дістають діти з його притулків, якщо його світогляд – це картання інших на ґрунті конфесійних відмінностей, мракобісся фанатизму й забобонності, риторика зневаги людської гідності й атестація всього і всіх, що і хто не вписується в його шаблони, як демонічного!..

Ставлю три крапки...

P.S. А світлина – табличка в соборі Сходження Святого Духа в Чернівцях ("У"ПЦ МП). Прикметно, що з усієї християнської спадщини про поводження у храмі обрано саме настанови російського архієрея і російською мовою.