Настороженість Папи стосовно світу, де домінують США, формує його позицію щодо Росії та Китаю

Френсіс Рокка

На думку Папи Франциска, війна в Україні не є випадком безпосередньої боротьби добра проти зла.

Нещодавно понтифік заявив групі католицьких журналістів, що вторгнення Росії в Україну не схоже на сюжет казки: «Червона Шапочка була хорошою, а вовк поганим хлопцем. Тут немає метафізично хороших і поганих хлопців», – сказав він.

Небажання Папи Франциска ставати на чиюсь сторону в конфлікті викликало здивування всередині Католицької Церкви і далеко за її межами. Впродовж кількох тижнів, висловлюючи жаль з приводу страждань українців, Папа засуджував агресію в абстрактних термінах, не називаючи Росію винуватцем. Він не раз припускав, що Захід міг спровокувати вторгнення.

За позицією Папи криється поєднання його настороженості щодо світового порядку, де домінують США, його небажання бути сприйнятим як прихильника Заходу в геополітичних конфліктах та його амбіцій налагодити дипломатичний зв’язок з основними не-Західними державами в багатополярному світі.

Певною мірою його безстороння дипломатія продовжує ватиканські традиції дотримання нейтралітету в міжнародних конфліктах. Попередники Франциска Папа Пій XII і святий Іван Павло II відверто засуджували комунізм під час холодної війни, але святий Іван XXIII і святий Павло VI пішли шляхом компромісу з радянським блоком. Історики досі сперечаються, чи міг Пій XII зробити або сказати більше, щоб захистити європейське єврейство від нацистів.

Папа Франциск останніми роками прагнув до зближення з Китаєм, незважаючи на придушення Пекіном релігійної свободи. Відкритість Ватикану до співпраці з Китаєм у призначенні католицьких єпископів в країні не зустріла взаємності з боку Пекіна, який продовжує переслідувати священнослужителів, котрі відкидають державний контроль над Церквою, відповідно до звіту уряду США.

Минулого місяця влада Гонконгу ненадовго заарештувала 90-річного кардинала Джозефа Дзена, єпископа емерита та відвертого борця за демократію, відповідно до закону про національну безпеку. У вересні кардинала разом із п’ятьма іншими судитимуть за окремим звинуваченням у тому, що він не зареєстрував фонд, який надавав правову та фінансову допомогу антиурядовим протестувальникам.

Ставлення Папи до Росії також відображає його особисте геополітичне бачення, яке частково випливає з його походження як першого латиноамериканського Папи. За словами спостерігачів за його кар'єрою, він прагне триматися на відстані від Заходу і прагне бути посередником між найбільшими світовими державами.

Папа Франциск має «багатополярне бачення світу», засноване на визнанні того, що «ніхто в даний момент не може вважати себе світовим гегемоном, навіть Сполучені Штати», – сказав Массімо Боргезі, професор моральної філософії в Університеті Перуджі та автор трьох книг про Папу Франциска, включно з дослідженнями ідей понтифіка.

Пол Валлелі, автор двох книг про Папу Франциска, сказав, що понтифік «бачить свою роль радше як понтифіка — будівника мостів — а не того, хто проголошує моральний осуд».

«Враховуючи жорстокість поведінки Росії в Україні, наразі це буде оцінено негативно. Але я думаю, що Папа намагається позиціонувати Ватикан таким чином заради досягнення довготривалих результатів, сподіваючись, що згодом він зможе зіграти якусь конструктивну роль», – сказав пан Валлелі.

Папа двічі в публічних коментарях припустив, що вторгнення Росії в Україну могло бути спровоковано розширенням Північноатлантичного альянсу.

Архиєпископ Святослав Шевчук, Глава Української Греко-Католицької Церкви, раніше дав коментар з цього приводу: будь-хто, хто думає про таке, «або сам перебуває в полоні російської пропаганди, або просто навмисно обманює світ».

У травні архиєпископ Станіслав Ґондецький, глава Польської єпископської конференції, назвав політику Ватикану щодо Росії «наївною та утопічною» та кроком назад від більш уважної позиції за часів святого Івана Павла II.

Массімо Франко, кореспондент італійської щоденної газети Corriere della Sera і автор трьох книг про Папу, сказав, що настороженість понтифіка щодо НАТО, і опосередковано також щодо США, відображає його аргентинське походження. Латинська Америка «це континент, колонізований Сполученими Штатами впродовж багатьох років, і тому він схильний розглядати її як країну з військовою системою та агресивним капіталізмом», – сказав пан Франко.

Пан Валлелі каже, що досвід Папи стосовно економічного домінування США над Аргентиною прищепив йому не так ворожість до США як таку, а радше переконання, що «супердержави є поганими для звичайних людей у решті світу». Це переконання, сказав пан Валлелі, пояснює заяву Папи Франциска на початку цього місяця про те, що Україна стала жертвою «наддержави», націленої на нав’язування власної волі, порушуючи принцип самовизначення народів».

Заходи Папи налагодити стосунки з Росією та Китаєм не знайшли у них надто теплого відгуку.

Росія відхилила пропозиції Папи Франциска стати посередником між Москвою та Києвом. Папа сказав, що все ще сподівається зустрітися у вересні цього року з Патріархом Кирилом, очільником Російської Православної Церкви, який енергійно підтримує Кремль у війні з Україною. Після травневого попередження Папи про те, що Патріарх «не може перетворитися на вівтарника Путіна», Московський Патріархат звинуватив Папу в «некоректному тоні».

Зустріч з Патріархом – прихильником війни, просто зіграла б на кремлівську пропаганду, а не сприяла б налагодженню глибоких стосунків між Церквами чи справі миру, сказав Томас Бремер, професор екуменічних студій Мюнстерського університету, Німеччина.

Деякі заяви Папи Франциска про війну в Україні були несвоєчасними, що викликало у Ватикані занепокоєння стосовно їх непередбачуваності. Високопоставлений чиновник Ватикану сказав, що відвертість і спонтанність Папи є невід'ємними частинами його звернень до народу, але вони можуть мати недоліки з точки зору дипломатії.

Незабаром Папі доведеться прийняти рішення, чи відновлювати угоду Ватикану з Китаєм про призначення китайських католицьких єпископів. Пакт, термін дії якого закінчується в жовтні, дозволяє Пекіну призначати єпископів за умови папського вето. З моменту набуття чинності в 2018 році лише шість єпископів були висвячені відповідно до передбачених у ньому умов, тоді як близько 40 єпархій у Китаї залишаються без єпископа.

У звіті, опублікованому в березні Виконавчою комісією Конгресу США щодо Китаю, йдеться, що китайська влада продовжує затримувати та переслідувати китайських католицьких священиків, які належать до тієї частин Церкви, яка чинила опір контролю з боку держави.

Минулого місяця представник Міністерства закордонних справ Китаю заявив, що «повага та захист свободи релігійних переконань є основоположною політикою» Комуністичної партії та уряду Китаю і що «Китай готовий продовжувати конструктивний діалог з Ватиканом та втілювати тимчасову угоду про призначення єпископів».

За словами Франческо Сіші, італійського експерта з Китаю, який викладає в Пекінському університеті Женьмінь, угода була для Ватикану розчаруванням, але це було краще, ніж нічого, оскільки китайська влада утримувалася від заповнення вакантних єпископських кафедр в односторонньому порядку. І все ж ширша мета відкритості Папи до Китаю з ціллю побудувати відносини заради підтримки миру у всьому світі, залишається далекою.

«Дві держави, до яких Франциск звертався як до потенційних союзників, повстали проти нього», – сказав пан Франко. «Він критикує НАТО і неявно Сполучені Штати, але насправді великою проблемою для Папи є відмова як Росії, так і Китаю», — відповісти взаємністю на його бажання діалогу.

Переклад спеціально для РІСУ Тараса Курильця