Блог Юрія Чорноморця_image

Блог Юрія Чорноморця

Нові 10 тез про ПЦУ: відповідь Андрію Смирнову

21.05.2019, 13:54
Усі православні в Україні мають рухатися до церкви, яка об’єднує усіх вірних православного віросповідання і формується не на основі доповленостей чи забаганок навіть найвидатніших осіб, а на основі Томосу, статуту та рішень соборів.

1. Митрополит Епіфаній ніколи сам не боровся за владу в церкві, але був представником та найкращим репрезентантом нового, молодого покоління єпископату УПЦ КП. Про те, що це покоління є принципово кращим за минулі кадри, багато у чому випадкові та вразливі, ми неодноразово писали, навіть коли критично ставилися до УПЦ КП. Не потрібно відповідні феномени покоління та їх єдності плутати із формуванням оперативного штабу – який теж в основному склався, і в цілому є дуже позитивним явищем, хоча ще буде вочевидь розвиватися.

2. Гуртуванню сил за принципом – від кожного за його талантами немає альтернативи. Тому я б наголошував би на позитивних рисах різних сил, які сьогодні складають ПЦУ. І меншості, які є впливовими та сильними, можуть та повинні вносити власний вклад у розвиток ПЦУ вже зараз, а не у майбутньому.

3. Канонічне становище патріарха Філарета вичерпно проаналізоване у статті К.Ветошнікова. На мій особистий погляд, патріарх Філарет міг би зайняти нішу морального авторитета цілої нації, але замість цього спочатку захотів бути благочинним по місту Києву, а зараз намагається відколоти якусь частину вірних від ПЦУ. Останній план є нездійсненним. Розглядати як мету зусиль п.Філарета захоплення предстоятельства – взагалі абсурдно, оскільки такий розвиток подій на сьогодні нереальний. Також слід звернути увагу на те, що формування фінансів ПЦУ за рахунок доходів від храмів є застарілою практикою.

4. Існування партії підтримки у 20 архієреїв є явним перебільшенням. В цілому ситуація розвивається наступним чином: люди без нічого підтримують людину без майбутнього. В єпископаті ПЦУ просто немає 20 архієреїв, яким зовсім нічого втрачати, щоб вони вв’язувалися в авантюри формування православної мікросекти, яка назавжди втратить шанси бути визнаною вселенським православ’ям у будь якому статусі.

5. Так, хвороба патріарха є основною причиною наявної кризи, і політики, що тісно пов’язані з Росією, лише підштовхнули патріарха до безодні.

6. РПЦ стрімко втрачає підтримку у всеправославних дискусіях про майбутнє православ’я, про нові автокефалії, а ідеї переформатування православ’я як в Україні, так і у вселенському масштабі за прикладом вирішення болгарської кризи стають все більш популярними. За умови внутрішньої єдності ПЦУ саме вона стане центром тяжіння, оскільки томос про автокефалію все таки даний. Якщо ж п.Філарет буде і далі розвивати деструктивні процеси і вони підважать ПЦУ, то про перспективи єдності православних незалежно від їх національної свідомості можна буде забути. Тоді ми скоріше будемо бачити розрив між пропозиціями єднатися навколо м.Епіфанія та єднатися навколо м.Онуфрія.

7. Фанар  чинить спротив ідеї скликання Наради предстоятелів, але ця Нарада рано чи пізно таки відбудеться, і за можливість її проведення Фанар багато чого виторговує, в тому числі – можливе переселення Новинського назад до Пітера. В цілому, рішення «лягти під Москву» було прийнято м.Онуфрієм особисто і про це рішення він доповів 8 вересня 2014 року п.Кириллу. Це рішення було фатальним для УПЦ МП, і рано чи пізно будуть прийняті інші рішення, які радикально змінять ситуацію в українському православ’ї. Досвід прийняття нестандартних рішень великий, в тому числі у Москви, але ще більшу роль тут могли б зіграти пропозиції від Наради Православних предстоятелів. Хоча зараз все так виглядає, що відповідні пропозиції можуть бути озвучені і як спільна позиція давніх патріархатів Сходу. Так чи інакше, але православні церкви будуть заохочувати православних українців до єдності на основі помісного автокефального устрою.

8. Наразі я не бачу якогось принципово нового конфлікту, який би вимагав нового підписання томосу. Після виникнення двох канонічних юрисдикцій пошуки єдності мають відбуватися за прикладом Болгарії, при чому саме ПЦУ є тією стороною, яка має очевидні переваги, тоді як канонічний статус УПЦ МП є таким, що це ряд єпархій РПЦ, які користуються правами автономної церкви, не будучи такою.

9. Переконаний, що усні домовленості були відсутні, а з боку м. Епіфанія не було кроків неповаги до п.Філарета. Щодо характеру п.Філарета усі давно його знають,  сьогодні п.Філарет вже встиг наговорити дуже багато неправди про канонічний статус ПЦУ згідно з Томосом та інші речі, що не виникає питання про те, чия позиція є чесною, а хто займається блефом та маніпуляціями.

10. Усі православні в Україні мають рухатися до церкви, яка об’єднує усіх вірних православного віросповідання і формується не на основі доповленостей чи забаганок навіть найвидатніших осіб, а на основі Томосу, статуту та рішень соборів.

Останні новини