«П’ятикнижжя в іконі». Українсько-польський діалог сакрального замість конфлікту історій

Виставка робіт VII міжнародного пленеру іконопису та сакрального мистецтва днями відкрилась для відвідувачів у Луцькій галереї мистецтв. Сьомий рік поспіль митці з України та Польщі влітку зустрічаються у селі Замлиння Любомильського району Волині, щоб висловити своє бачення біблійних тем. Цього року темою мистецьких рефлексій стало «П’ятикнижжя».

Невеличке село Замлиння ховається у лісах волинського Полісся. Нині його населення — лише близько 300 мешканців. Невідомо, чи не занепало б воно, якби не священик із Польщі, отець Ян Бурас, який вирішив, що географічне розташування маленького населеного пункту на кордоні України, Польщі та Білорусі – добра нагода для зустрічей дітей, молоді та митців. Релігійна місія «Картіас-Спес» Луцької дієцезії Римо-Католицької Церкви заснувала тут центр, у 2010-му році їй передали приміщення колишньої протитуберкульозної лікарні. Міжнародний пленер сакрального мистецтва, на який щороку з’їжджаються десятки художників, нині є справжньою «візитівкою» Замлиння, завдяки якій про село знають і в Євросоюзі.

В експозиції творів пленеру не побачиш ікон у традиційному сенсі цього слова. Художники мають можливість висловити своє бачення християнської тематики, реалізувати його у нетрадиційній стилістиці сакральної картини. Проте незмінною умовою для всіх учасників залишається використання традиційної старовинної техніки іконопису на дошці, вкритій левкасом.

«В Центрі інтеграції відкриті для кожного і двері, і серце», — каже його директор, отець Ян Бурас. Днями у нас гостювала молодь із Молдови, Казахстану, Литви, Польщі та України – разом. Для мене це гордість, що в такому маленькому селі відбуваються не лише пленери іконопису та сакрального мистецтва, а, що найважливіше, зустрічі митців. До речі, не лише з Польщі та України, до Замлиння приїздили навіть із Австралії та Італії. Приїжджають і католики, і православні. Це важливо, бо атмосфера – чудова, позитив, встановлюються взаємини між поляками та українцями. Я б сказав, що пленер – це формула, а добрі взаємини — ціль і найбільша радість».

Консул Генерального консульства Республіки Польща у Луцьку Кшиштоф Савіцкі, який щороку сприяє реалізації мистецької ініціативи, на відкритті виставки пожартував: «З року в рік все більше і більше людей приходить на відкриття. Спочатку було більше інтересу і повний зал гостей, а наступного, напевно, прийде зо п’ятеро. Мусимо самі поставити собі запитання і шукати відповіді, чи потрібні наші пленери і такі виставки. Якщо і є трохи людей, яким таке мистецтво потрібне, то означає, що варто це робити: допомагати людям в часи тотального кічу, тотального несмаку та естетичної війни. Тому скільки зможемо – будемо робити цю справу. Особисто для мене ці пленери – мій голос в розмові про складні історичні взаємини між українцями і поляками. Це мій внесок як поляка і польського чиновника. Краще розмовляти через мистецтво, ніж історією конфліктів».

Відома волинська художниця та арт-терапевт Тетяна Мялковська – давня учасниця пленерів у Замлинні. Цього року на виставці представлена її робота «Виноградний Серафим. Євхаристії присвята». Вона продовжує цикл «Фігури», створений на старих дошках в фольклор-модерній манері.

«Я продовжила цикл «Фігури», тому що він розпочався саме в Замлинні багато років тому, коли я знайшла там дошки з розібраної старої поліської хати. Я працювала тоді на польсько-українському таборі з дітьми і ці дошки мене дуже вразили. Я намалювала перших дві, це були «Жінки-мироносиці», які започаткували цикл. Зараз він налічує понад 50 робіт, обійшов багато виставок. Ці перші роботи я подарувала інтеграційному центру в Замлинні, вони і зараз висять там. Коли в мене постало питання, що малювати зі Старого Заповіту, я так само вибрала старі дошки, яким вже понад сто років. Обробила, дала друге життя. Це – сакральна картина на старозавітну тему. Зокрема, я працювала над роздумуванням про гору Синай і Євхаристію – перетворення виноградного соку на вино, а потім на євхаристійний символ крові Ісуса Христа. Предтеча цього — шестикрилий Серафим, який благословляє на горі Синай виноградну лозу. Технічно робота – це розпис на левкасі, позолота і лаки».

«В Замлинні я проводжу багато часу як творчого, так і освітнього, — розповідає Тетяна Мялковська. Зокрема, вже 7 років беру участь в таборах вивчення польської мови, працюю з дітьми як художниця і арт-терапевт. Окрім цього, ми добре співпрацюємо з отцем Яном Бурасом і провели разом з організацією «Меценати для солдата» три табори для дітей «небесного легіону». Це було 40 дітей, яким ми дали трохи вільного часу, відпочинку, уваги, а також освіту. Я водночас займалась і психологічною реабілітацією як арт-терапевт, індивідуально працювала з підлітками, які мають проблеми, перебувають в стані замкненості.

Діяльність отця Яна Бураса справді сподвижницька: він і господар, і натхненник. Але мені подобається найбільше, що в інтеграційному центрі місце є для всіх: римо- і греко-католиків, православних обох патріархатів. Отець вважає, що тут всі однаково моляться і можуть побути з Богом. Для мене це справжній урок. Коли збираються представники різних конфесій, з різних куточків України, Польщі, Білорусі, всі різні, але однаково моляться до Бога. Хоча подобається й те, що кожен може висловити свої погляди. Бувають суперечки, проте ведеться нормальний діалог, без «мови ворожнечі», коли кожен може висловити свою думку. Це спонукає думати, надалі вивчати тему».

Цього року учасниками пленеру у Замлинні стали 30 митців. Серед них і досвідчені художники, і студенти Львівської національної академії мистецтв, приїздила група з Івано-Франківська. Виставка «П’ятикнижжя в іконі» далі мандруватиме містами України та Польщі. Уже за два тижні переглянути її зможуть рівняни.

Лариса АНДРІЙЧУК