Відразу зазначу, що я не зовсім поділяю зміст петицій, які так активно просувалися в християнському середовищі, і одна з яких була видалена чиновниками. Я вважаю, що заборона пропаганди гомосексуалізму, хоча ніби й має певний «благочестивий» вигляд, по суті є просуванням цензури та обмеження свободи слова. Ніби, боремося з однією диктатурою, але встановлюємо іншу.

Відразу зазначу, що я не зовсім поділяю зміст петицій, які так активно просувалися в християнському середовищі, і одна з яких була видалена чиновниками. Я вважаю, що заборона пропаганди гомосексуалізму, хоча ніби й має певний «благочестивий» вигляд, по суті є просуванням цензури та обмеження свободи слова. Ніби, боремося з однією диктатурою, але встановлюємо іншу.

Ноги тези про заборону пропаганди ЛГБТ ростуть від Медведчука і Колісніченка, які активно рухали ці ідеї перед Майданом, спекулюючи на почуттях віруючих. Заборона пропаганди гомосексуалізму була законодавче затвердженна в Росії. А потім був закон Ярової, який також ввів обмеження для християн і проповіді Євангелія. Бо забороняючи пропаганду ЛГБТ, ми можемо нарватися на зворотній удар — заборону пропаганди релігії.

 А тепер про видалення петиції. Можливо, вона була недолуга та не зовсім коректна. Але її допустили і відбувалося голосування. Тисячі людей поставили свій «підпис» під петицією. І що сталося? У відповідь на лист пані Філіпішиної (представниці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань дотримання прав дитини, недискримінації та ґендерної рівності) петицію видалили. Тобто, та особа, яка має слідкувати за дотриманням прав, сама їх просить і порушити.

 Якщо в петиції містяться ознаки дискримінації, то чому вона була допущена до голосування? Чому в інших петиціях (наприклад, за відміну блокування соцмережі ВКонтакте) ніяких загроз ніхто не знайшов? Я не знаю, яким чином будуть викручуватися чиновники, але саме вони ось такими діями показують, що в Україні говорити можна не про все і не всім. А це дуже тривожний меседж.

Як на мене, то напрошуються 2 висновки.

1. Християнська спільнота повинна накінець перестати бути маргінальним прошарком. Будь-яке рішення, дія та вимога знаходяться під пильним поглядом суспільства. Потрібно навчитися думати, аналізувати, робити логічні висновки, правильно реагувати на виклики. Нас будуть нещадно критикувати, ображати, висміювати. Потрібно навчитися реагувати на критику і відстоювати свої права, при цьому допускаючи, що існують інші люди, які думають інакше і теж мають права.

2. Чиновники, надіюся, зроблять правильні висновки і виправлять ситуацію. Бо минулорічне Свято подяки в Києві показало, що лише протестантів в одному місці може зібратися декілька сот тисяч. Я думаю, зовсім не важко перенести місце зустрічі християн десь під кабмін чи верховну раду. А там ви, я думаю, краще нас почуєте.