Успіння Пресвятої Богородиці - празник, який святкували 28 серпня, згідно з Церковним Уставом, має один день передсвяття і сім днів посвяття, тобто триває з 27 серпня до 5 вересня. І всі ці дні в храмах читаються і співаються стихири, в яких прославляється взяття Господом Пресвятої Богородиці на небо.

Успіння з церковнослов’янської – це сон. Стосовно Богородиці не вживається слово «смерть». Тому і в похоронних богослужіннях молимося за усопших, а не за померлих. В цьому полягає важлива і суттєва різниця двох кардинально протилежних поглядів і ставлень до факту смерті як трагічного завершення коротенької земної мандрівки і безповоротного зникнення на віки вічні, і межею чи порогом, за якими в інших формах, вимірах і стані продовжиться життя…

В першому випадку людину переповнює і переслідує тваринний страх знецінення всього земного, страх смерті, перед якою вона безсила і беззахисна. Все важливе і велике перед обличчям смерті, перед могилою, стає безвартісним і безглуздим. Так, що й для кого є і може бути важливим, великим і цінним, якщо його (її) уже не існує? І наша пам’ять про них триватиме лише до кінця нашої мандрівки. А далі?.. Забуття і наше небуття…

А в другому випадку смерть є лише сном, в часі якого душа покидає тіло (вибачте, як відпрацьований і вже непотрібний матеріал, хоч в часі земної мандрівки він був найдорожчим понад усе…) і продовжує своє існування в іншому світі. Винятково тільки в такому погляді та сенсі може бути оптимізм, незважаючи на жодні земні біди і трагедії… Все земне: радості і скорботи, злети і падіння, перемоги і поразки залишаються на землі…

У своїх роздумах про смерть святий праведний Іван Кронштадтський вчить, що Бог не створив смерті, але вона прийшла в життя людей через гріх. Тому він наголошує: «Боятися будемо смерті доти, допоки перебуватимемо в гріхах». А святий Іван Золотоустий вчить, що страх смерті можна побороти тільки покаянням, молитвою, перемогою над пристрастями, працею, терпінням і мирним духом, тобто, життям за Божими заповідями.

Таке життя і прожила Пресвята Богородиця. Тому, воістину, Її смерть була тихим, спокійним і мирним сном – переходом у щасливу вічність. До такого завершення нашої коротенької земної мандрівки Вона закликає і всіх нас.