Польсько-українські інциденти: спонтанна агресія чи "невідомий" режисер?

24.10.2017, 22:59

Урочисте відкриття вулиці імені святого Іонна Павла II та муралу із зображенням Понтифіка у Києві ледь не затьмарив акт вандалізму. На стіні із зображенням Папи-поляка напередодні написали непристойності польською і мішаною українсько-російською мовами. Хто це зробив, навіщо?

Слід майже всіх актів вандалізму тягнеться у бік Москви

ДО ІСТОРІЇ ДОДАЄТЬСЯ РЕЛІГІЯ

Відкриття муралу в Печерському районі столиці відбулося 15 жовтня. У переддень польські дипломати побачили на стіні написи на кшталт "унія не пройде", "польська собача кров", про що відразу ж повідомили поліцію і комунальні служби. Написи було швидко стерто і неприємний інцидент нібито вичерпано. Але могло так статися, що їх виявили б у день урочистостей, це зіпсувало би свято і додало непотрібної напруженості у відносини Києва та Москви. Напевно, зловмисники на це й сподівалися.

У Києві та Варшаві намагаються зрозуміти, хто може стояти за цим інцидентом: шалений безумець-одиночка чи особа/група осіб за чиєюсь вказівкою?

Андрій Дещиця

Посол України в Польщі Андрій Дещиця, насамперед, зауважує, що Папу Іоанна Павла II поважають як поляки, так і українці. Він звертає увагу, що незадовго до інциденту Глава УГКЦ Святослав (Шевчук) у Римі проголосив Понтифіка покровителем «святої справи польсько-українського примирення». "Складається враження, що це - серія провокацій, які сплановано відбуваються з українського і польського боку, аби внести розбрат між нашими народами. Як тільки ситуація заспокоюється і знаходимо осіб чи сторінки історії, які нас об'єднують, їх відразу цинічно використовують для того, щоб атакувати і посіяти ворожість між українцями і поляками",- підкреслив дипломат.

Анджей Шептицький

Польський політолог, професор Варшавського університету Анджей Шептицький зауважує, що до класичних антиукраїнських та антипольських випадів, які мали місце під час попередніх провокацій, додається іще й релігійне підгрунтя. "Папа Іоанн Павло II є персоною символічною, адже за його папства і його відкритості відродилася Українська греко-католицька церква. З точки зору Москви постать Понтифіка не є привабливою", - підкреслює Шептицький. Відтак, обрати мішенню Іоанна Павла ІІ могли невипадково. Польський експерт вважає акт вандалізму не стільки антипольським, скільки антирелігійним.

Шептицький не виключає версію звичайного вандалізму без глибших мотивів. Однак він переконаний, що, ймовірніше за все, діяла група людей або організація, яка пропагує панславізм чи євразійство. На замовлення і за фінансової підтримки Росії.

ВИПРОБУВАНИЙ ПОЧЕРК

Відверто кажучи, у примітивну версію звичайного вандалізму слабо вірять не тільки експерти. Це - впевнений почерк, не раз випробуваний упродовж останніх трьох років, що дуже символічно збігається з російською агресією в Україні.

Двосторонні відносини рясніють такого роду інцидентами проти важливих для українців місць у Польщі та поляків в Україні. У зоні ризику найчастіше виявлялися місця пам'яті та культури. Цього року до переліку додалися заклади освіти і, навіть, офіційні представництва країн - генеральні чи почесні консульства. Хотілося б сподіватися, що список далі не поповнюватиметься. Але є скептики, які не виключають найгіршого - провокацій на міжнаціональному підгрунті з людськими жертвами.

Дуже часто, як і в останньому випадку з муралом, активізація діяльності пов'язана з конкретними подіями: офіційними урочистостями, наближенням круглих дат, візитів тощо. Мета проста: викликати негативний резонанс, заважати налагоджувати польсько-український діалог. Подекуди акти вандалізму були скоєні інкогніто, а часом - цілком публічно, навіть з офіційним обгрунтуванням.

Лише цього року таких випадків було чимало. Наприклад, 15 березня глава МЗС України Павло Клімкін прибув з візитом до Варшави, а напередодні вандали вдруге(!) за три місяці спаплюжили польський пам'ятник у Гуті Пеняцькій на Львівщині. Відтак, був створений певний фон для візиту і міністри мали про що поговорити...

Згодом чиясь "невідома" рука намалювала неонацистські символи на пам'ятникові загиблим на Волині полякам. Це сталося у переддень 11 липня, коли в Польщі на офіційному рівні відзначають Волинську трагедію. Зрозуміло, що провину за цей інцидент автоматично поклали на українських націоналістів.

Фото: https://dt.ua

У 2015-2016 роках масово руйнувалися українські пам'ятники на півдні Польщі. Зазвичай це відбувалися або перед річницею Волинської трагедії, або перед 14 жовтня, коли в Україні святкують Покрову та День Збройних сил. У Польщі ж ця дата асоціюється з утворенням УПА, до якої поляки ставляться вкрай негативно.

Майже в усіх випадках так званого неконтрольованого вандалізму зловмисників не було виявлено. Це лише спонукатиме їх до подальших дій.

Щоправда, до українських та польських спецслужб цього року долучилися хакери з так званого "Українського кіберальянсу", які перехопили електронне листування з Москвою білоруса Олександра Усовського. У березні зібрані матеріали опублікували на сайті InformNapalm. Ця особа за відносно незначні кошти (від кількох сотень до кількох тисяч євро) організовувала у Польщі антиукраїнські заходи - від пікетування посольства України на підтримку так званих "ДНР" та "ЛНР" і до плюндрування українських пам'ятників на півдні. Підтримку чоловік знаходив серед людей з проросійськими поглядами

Цей випадок є зайвим свідчення того, що слід майже усіх так званих актів вандалізму, спрямованих проти поляків в Україні й українців у Польщі, тягнеться у бік російської сторони. Москва таким чином постійно намагається тримати градус напруженості в українсько-польських відносинах і коректувати порядок денний стосунків між Києвом та Варшавою. Без сумніву, в обох столицях це вже усвідомлюють. Проте, аби запобігти новим провокаціям, слід вдаватися до ефективніших превентивних кроків. Зокрема, зробити усе можливе, щоб затримати й покарати вандалів і провокаторів, які чітко вкажуть на замовників. По-перше, це студитиме голови радикалам з обох сторін, які готові відразу накидатися на сусіда із необгрунтованими прокльонами і звинуваченнями. І по-друге, зайвий раз не виникатиме дилема: конкретний акт вандалізму - це спонтанний порив чи чергова добре спланована провокація.