Протестантський пастор — про ЛГБТ, гендерну рівність і сексуальну освіту

Рустам Фатуллаєв, старший пастир об'єднаної церкви Скинія, президент Асоціації Християнських Центрів Реабілітації

Про ЛГБТ та одностатеві стосунки

Святе Письмо розповідає нам про пороки людські. Зокрема таке явище як одностатеві стосунки, зміну статі там визначають як спробу замінити природне неприроднім. Наша ж церква заснована на Святому Письмі, на Євангеліє, отже і позиція щодо цього також спирається на те, що написано в Святому Письмі.

Ще одне питання — чому одностатеві пари хочуть називати свої союзи шлюбом? Адже шлюб — це союз чоловіка і жінки, який призводить до появи нащадків — дітей. В ЛГБТ-парах же це не є можливим з точки зору природи.

Інша справа — чому люди стають такими. На мою думку, тут є кілька причин. Так, дійсно, є наукова позиція, яка говорить, що люди [ЛГБТ] народжуються такими. З іншого ж боку, ми знаємо і те, що медики часто змінюють свою точку зору.

Так, наприклад, ми працюємо з місцями ув’язнення — тюрмами. І гомосексуальність — це явище, яке там дуже розвинене, і дуже багато людей в тюрмі є активними або пасивними гомосексуалами. Адже у них немає іншого виходу для задоволення своїх потреб. З іншого боку, думаю, що у деяких випадках це можуть бути і якісь гормональні особливості. Але, в основному, на мою думку, це просто вибір людей, культура задоволення себе.

Особисто у мене немає ворожого ставлення до таких людей. Я проти насилля по відношенню до них, проти того, аби закони їх якось обмежували. Але не можна свої пороки виставляти на загал, так, щоби на це дивилися всі. І я проти того, щоби це називали нормальним. Не треба розповідати всім те, що відбувається у твоїй спальні. Це — особистий вибір кожного.

З іншого ж боку, мені здається, що спроби протиставити церкву, релігію кільком порокам людини — не всім, а лише окремо взятим — це не є дуже правильно. Крім того, душа людини — це дуже тонкий інструмент, і не можна грати на цьому. Бо потім можна тримати дуже тяжкі, страшні наслідки.

Про гендерну рівність

Святе Письмо говорить нам, що Бог створив чоловіка і створив жінку такими, якими вони мають бути. «Бог створив людину за образом та подобою своєю — чоловіка та жінку», — так ідеться у Святому Письмі. Тобто в цьому контексті ми розглядаємо людину як чоловіка та жінку — вони доповнюють одне одного, утворюють одне ціле, яке може давати нащадків.

Сама природа вчить нас тому, які ролі закріплені за жінкою, і які — за чоловіком. Саме жінка народжує дітей, годує їх груддю, а не чоловік. Тобто у неї є певна роль. І маму для дитини замінити не можна ніким. Але це не суперечить тому, що якщо жінка має бажання, то може реалізуватися в будь-якій сфері.

Проте у Святому Письмі є деякі рольові моделі, коли жінка могла займати високі і важливі посади — наприклад, Девора, одна з суддів Ізраїля. І немає жодної сфери, у якій жінка не могла би працювати саме через релігійні причини. Є навіть винятки, коли жінка може бути пастором. І в Україні, до речі, такі теж є.

Про впровадження сексуальної освіти в школах

Сексуальна освіта — це, безумовно, важливий аспект. Але і тут ми можемо стикнутися зі спекуляціями. Тож перше питання, яке ми маємо собі перед цим поставити: на основі чого відбуватиметься таке навчання? Якщо у основі стоїть церква, Біблія — це одна справа. Але якщо вчити дітей гріху з самого дитинства — це справа інша. Розповідати дітям, що вони самі вирішують, ким бути — хлопчиком, чи дівчинкою, на мою думку, є збоченням.

Тут проходить дуже тонка межа. Так само як, наприклад, нам пропонували роздавати презервативи людям, що перебувають в місцях позбавлення волі. Так, з одного боку це — спосіб попередити розповсюдження ВІЛ-інфекції. З іншого — виходить, ніби ми ніби заохочуємо людей цим займатися. Так само і зі шприцями, які пропонують роздавати наркозалежним у рамках програми зменшення шкоди.

Тому, як на мене, сексуальна освіта має починатися в сім'ї. Церква стоїть на позиції подружньої вірності: краще, щоби дівчата та хлопці берегли себе до шлюбу. Потрібно правильно розставляти пріоритети.