Блог Ганни Кулагіної-Стадніченко_image

Блог Ганни Кулагіної-Стадніченко

Філософ, релігієзнавець - про актуальне та нагальне

.

Релігійне свято: роздуми з нагоди

14 жовтня, 10:00
Чому очікування не відповідають реаліям?

Вже минула Перша Пречиста, Успіння Богородиці, що завершувало цикл великих двунадесятих свят православних віруючих. Від 21 вересня, Другої Пречистої - Різдва Богородиці, розпочався новий двунадесятий цикл православних свят. І ось – Покрова: здається, найбільш улюблене, а, відтак, - і найбільш відоме православному загалу, Богородичне свято.

Релігійне свято: роздуми з нагоди - фото 59795

 

Надто хотілося, щоб натхненне піднесення, властиве глибоко віруючим, релігійним людям, стало головною емоцією кожного, хто вважає себе православним. Видається, саме таким пафосом просякнуті багато теле- та радіо- ефірів. Від релігієзнавця хочуть почути «історичну довідку» певного релігійного свята, дізнатися про можливі богословські суперечки щодо деяких його нюансів… Схоже, мас-медіа роблять все, задля пробудження релігійної свідомості людини. Однак, частіше за все, у людському сприйнятті залишається лише гарна картинка почутого, ніби обгортка від цукерок, що не наповнена особливим сакральним змістом.

Дійсно, в осмисленні релігійного свята важливий не лише доктринальний аспект, а й історичний. Проте, не менш показовим є обрядово-побутовий рівень (як сприймається пересічним віруючим це свято? І чи сприймається загалом?) Приміром, деякі соцопитування засвідчують, що серед трьох головних цінностей, які сучасна молодь вважає найважливішими, немає Бога, релігії чи релігійності, а це - прикрий факт з огляду на світоглядну роль і духовне значення релігії у житті кожної окремої особи.

Водночас, для дослідника надто показовим є релігієзнавчий аналіз події, що відбувається – релігійного свята. Чи відзначення останнього залежить від культурного, соціального, політичного тла, у якому функціонує релігія, і якщо так – то яким чином? Релігієзнавство мусить відстежувати світові тенденції, а вони сьогодні вимагають від релігії стати ближчою до віруючого, який спрагло шукає відповіді на світоглядні питання. На індивідуальному рівні вірянина, ці відповіді не повинні знаходитись у «матеріальній» площині: вимірюватись кількістю храмів, наповненістю їх віруючими, політичними пріоритетами, владними амбіціями, міжконфесійними суперечками, тощо.

Відтак, релігійне свято набуває значення символу, знаку, що не лише визначає релігійну приналежність людини, а підносить її над повсякденністю - у сферу ідей, цінностей та смислів, орієнтує віруючого на пошук смисложиттєвого орієнтиру. У цьому разі, релігії слід навчитися розмовляти мовою, зрозумілою вірянину, вміти доступно-авторитетно, з віднаходженням особистісних смислів доносити до нього сакральність події .

Сучасність активно спонукає Церкву не замикатися у собі, залишити позаду «теологію страху», перейти на «рівень любові», стати відкритішою до зіткнень з інакшим, чужим, «не своїм», що надасть їй додаткову можливість впливу у духовному, індивідуальному, а отже, - й у соціальному сенсах.