Релігійний аналітик вважає, що Ватикан змінив “східну політику”
ВАТИКАН – Негативна реакція Московського Патріархату на створення в Україні двох нових католицьких єпархій – Харківсько-Запорізької та Одесько-Сімферопольської – є загальновідомою. Однак, ніхто не чекав жорсткої позиції Апостольської Столиці у відповідь на нескінченні претензії до неї з боку російської єрархії. Релігійний аналітик Віктор Єленський вбачає в цьому зміни у так званій “Ostpolitik” (східній політиці) Ватикану. Про це йшлося у програмі Радіо “Свобода” за 5 серпня.
“Донедавна ставлення Ватикану до православної сторони було запобігливим, якщо не запопадливим, – стверджує аналітик. – Ватиканська інструкція “Загальні принципи і практичні норми координації євангелізаторської діяльності й екуменічні зобов’язання Католицької Церкви в Росії та інших країнах СНД” (1992 р.) скеровувала католиків, які перебувають у країнах СНД, на місію “справжнього піклування про православних братів й сестер і виявлення при цьому поваги до їхньої віри”. У документі йдеться про встановлення добрих взаємовідносин із православними єрархами, уникнення звинувачень у створенні паралельних структур євангелізації, необхідність повідомлення православних про важливі пастирські ініціативи. І раптом Ватикан іде на утворення нових єпархій в Росії. За словами В. Єленського, йдеться про очевидний демарш. Апостольська Столиця відмовляється від політики умиротворення Московського Патріархату. Кардинал Вальтер Каспер, голова Папської ради зі сприяння християнській єдності, кидає Російській Церкві звинувачення в тому, що вона “відчуває власну пастирську й євангельську слабкість і таким чином боїться католицької присутності”, що вона “захищає реальність, якої більше не існує”. “Стає очевидним, – говорить В. Єленський, – що католицька єрархія цілковито розчарувалася у можливості налагодити конструктивний діалог із Московським Патріархатом і вирішила покласти край заграванням із ним. Москва вимагає занадто багато, нічого не даючи взамін. Вона домоглася, аби православно-католицький богословський діалог 1990-х було практично цілковито сфокусовано на проблемі унії, і католики пішли на це; вона наполягала на тому, щоби унію було засуджено як засіб досягнення єдності поміж християнськими Сходом і Заходом, і католицька сторона ратифікувала Баламандську угоду. Але наступним кроком із боку Патріархії стала нова вимога – визнати ненормальним саме існування Східних Католицьких (уніатських) Церков. Католики каялися перед православними, визнавали свої минулі провини, надавали православним щедрі субсидії, але дотепер так і не дочекалися зустрічного руху”, – говорить В. Єленський. За словами аналітика, католики зрозуміли, що покращення ситуації найближчим часом очікувати не доводиться: хвилі шовінізму і ксенофобії, які захлюпують Росію, не тільки не оминають Церкву, а й виправдовуються нею. “Фактичне призупинення відносин між Римо-Католицькою і Російською Православною Церквами, що сталося, як підкреслюється в Заяві Синоду РПЦ від 19 липня, внаслідок утворення нових католицьких єпархій у Росії, Ватикан не лякає, – каже аналітик. – Адже відносини між священноначаллями “фактично призупинилися” ще до лютого 2002 р., а на найвищому рівні вони так і не розпочалися”. За словами В. Єленського, відносини між єпархіями і парафіями, напевно, триватимуть і далі, російські й українські діти оздоровлюватимуться в Італії як і раніше, фонд “Церква в потребі”, який минулого року збільшив допомогу країнам Центральної і Східної Європи на 21% і зібрав 23 млн. євро для церков регіону, цього і наступного року продовжить свою працю, німецькі католики так само сумлінно збиратимуть “гуманітарку”, що її православні волонтери Києва, Мінська та Пітера також сумлінно розподілятимуть серед безпритульних, і католицький доброчинний союз “Карітас” з України теж не поїде. “А суперечкам про те, на кому лежить головна провина у “скандалі розділення” між християнами, вже зовсім скоро виповниться 950 років”, – підсумовує Віктор Єленський.
http://www.radiosvoboda.org/programs/religion/2002/08/20020805093646.asp
