Суботнє читання Апостола – Рим. 13, 1-10:

«1 Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. 2 Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. 3 Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, 4 бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві! 5 Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління. 6 Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті. 7 Тож віддайте належне усім: кому податок податок, кому мито мито, кому страх страх, кому честь честь. 8 Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона. 9 Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе! 10 Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону.»

Основні думки:

• Кожна влада дана нам від Бога.
• Три стани людського стосунку з Богом: воля Божа, промисл Божий і попущення Боже.
• Чи погана влада також від Бога? Чому трапляється погана влада і що з цим робити?
• Християнин - це вільна людина; рабів до раю не пускають.
• Якщо людина не іде шляхом Бога – вона сама себе знищує.
• Цезаропапізм і папоцезаризм – деструктивні види влади, які не ідуть згідно Божого Вчення і Божої Волі.
• Церква і держава мають бути як двоє коней в одній упряжці, які разом мають тягнути одного воза – народ і держава, в якій цей народ живе. (Патріарх Володимир Романюк)
• Кого у давній Греції називали «політікос» і «ідіотос».
• У Євангелії немає словосполучення страх Божий.
• Відчуття провини робить людину рабом.
• Гріх – це промах, а не провина.
• Єдине, що ми винні одне одному, це взаємна любов, і саме віддавання любові іншим робить нас вільними.
• Заповіді Закону дані нам для того, щоб звіритись, чи ми любимо чи ні.
• Вчімося і просімо у Бога любові.