На території України є понад сотня православних парафій у складі УПЦ МП, в яких більшість вірян є румунами або румуномовними. Це насамперед Чернівецька область, є на Закарпатті і на Одещині. Два роки тому 6 парафій з околиць закарпатського Солотвина вийшли з УПЦ МП, але і нікуди не приєдналися. Тоді йшла мова, що вони чекають на румунську структуру. Хоча на той час вже існував Вікаріат ПЦУ для румуномовних парафій.

Понад 10 років тому існувала інформація про можливість поширення юрисдикції Бессарабської митрополії РумПЦ і на території України. Тоді ще не існувало канонічної ПЦУ. Тому цей крок сприймався як елемент боротьби РосПЦ і РумПЦ, яка саме активно відбувалася на території Молдови. Румунські парафії у складі Чернівецької єпархії УПЦ МП почувалися і так на правах неписаної автономії — зокрема, у них богослужіння відбуваються румунською мовою і вони дотримуються новоюліанського календаря, про що стараються не говорити в УПЦ МП, в якій цей календар всіляко засуджують.

Натомість в УПЦ МП є відомий митрополит Лонгин (Михаїл Жар), який останнім часом знову у центрі медійної уваги і має проблеми зі законом (свого часу він вже мав розмови з СБУ через намагання зірвати мобілізацію). Значна частина його діяльності скерована саме на ці румуномовні парафії (звідки він сам), а також у румунських виданнях, де він себе подає як мученика за віру. Більше того, він не раз публічно висловлював думки, які можна потрактувати як замах на територіальну цілісність України. І ці думки поширювали в середовищі УПЦ відомі пропагандистки, що, мовляв, якщо влада буде тиснути на громади УПЦ, то вони перейдуть до Румунської (на Буковині), Сербської (на Закарпатті) чи Польської Церков (на Галичині чи Волині). І за цими «припущеннями» є конкретні заклики, які звучали у румунському середовищі.

Так, рік тому, у січні 2023 року у деяких румунських ЗМІ з’явилося «Звернення до румунських священиків в Україні та митрополита Лонгина (Жара), що перебувають в юрисдикції Української Православної Церкви, похідної від Російського Патріархату, про перехід до традиційної канонічної юрисдикції Румунської Православної Церкви». У відкритому до підписання листі його ініціатори закликали вірян Закарпатської, Чернівецької та Одеської областей переходити з УПЦ МП до Румунського патріархату.

«Ми звертаємося до всіх румунських православних християн в Україні – мирян, духовенства та ієрархів – ініціювати внутрішні консультації в місцевих румунських православних громадах в Україні, щоб визначити найкращий шлях виходу з Української Православної Церкви, що походить від Російського Патріархату в Москві та повернення в безпосереднє спілкування Румунської Православної Церкви-Матері – Румунського Патріархату», – йшлося у зверненні.

А очолити весь цей процес навіть не просять, а вимагають якраз митрополита Лонгина.

«Також, беручи до уваги те, як ЗМІ драматично описують реальність, з якою стикається митрополит Лонгин (Жар), який перебуває в юрисдикції Української Православної Церкви, що походить від Російського Патріархату в Москві, звертаємося до Його Високопреосвященства невідкладно стати на чолі румунських священиків і вірних в Україні і разом з ними вимагати повернення до традиційної канонічної юрисдикції Румунської Православної Церкви».

Цей текст тоді подало чернівецьке видання «Час», в якому вийшла аналітична стаття про це. «З огляду на те, як сусідня держава Румунія з першого ж дня повномасштабного вторгнення підтримує Україну в боротьбі з російськими агресорами, поруч з іншими країнами ЄС та НАТО надає нам допомогу, отаке втручання у внутрішні релігійні справи України видається щонайменше дивним, — зауважує її автор. — Зухвалі намагання розхитувати релігійну ситуацію завжди були улюбленою справою нашого іншого сусіда – північного. Невже і тут стирчать кремлівські вуха? Стирчать! І не лише вуха, а й роги, і хвіст, і копита».

І далі зазначається, що серед тих, хто підписали це звернення, є доволі цікаві організації і медіа. Зокрема, серед першоджерел є сайт Асоціації «РОСТ», «яка позиціонує себе як культурна організація Християнських правих і сповідує «традиційний (тобто християнський для румунів), консервативний, націоналістичний, персоналістський, комунітарний, реалістичний і відповідальний» спосіб життя. Сайт є платформою для правих публіцистів.

Інше джерело, яке поширило звернення – Active news. У своїх публікаціях щодо ситуації в Україні сайт використовує вислови «київський режим», «режим Зеленського», «серійні обезголовлення» (про відставки урядовців), «колишній другорядний актор» (про Президента України Зеленського) тощо. Нічого не нагадує? А окрім суто кремлівських наративів сайт для своєї аналітики по Україні використовує дуже «надійне» джерело – Страна.news. Тут не тільки вуха-роги-копита-хвіст, тут і морда чортяча вже відкрито показується», —зауважують буковинські журналісти. Вони також звертають увагу на інші відомі в краю обставини діяльності Михаїла Жара як великого друга Януковича, активіста Партії регіонів і впливового політика в області. Тому ці пропозиції очолити цей прорумунський рух відповідає його діяльності. Тим більше, що сам владика Лонгин не раз критикував Патріарха Кирила і часто буває у Румунії, насамперед лікується там.

Отже, нинішній крок РумПЦ можна сприймати вже як наступний, в рази поважніший, оскільки це вже не якісь медіа з російськими пропагандистськими повідомленнями, а офіційне рішення Синоду. А що важливе — Церква в Румунії є тісно пов’язана з державою. Це видно у її зовнішній діяльності, зокрема, у Молдові. А звідси питання — як у цьому контексті відреагує українська держава, коли РумПЦ подасть на реєстрацію документи про створення своїх структур? За законом важко буде знайти підстави відмовити. А Румунія є нашим стратегічним партнером, а тому сваритися з їх Церквою собі на шкоду. Але держава всілякими зусиллями намагається бути активним гравцем у міжправославних стосунках, бо це, зрештою, питання нацбезпеки. Тому чи піде вона назустріч румунській ініціативі, чи захищатиме інтереси ПЦУ? Чи не приведе це до погіршення стосунків з румунським урядом, який може втрутитися у справу на боці РумПЦ?

Далі, чи погоджено цей крок РумПЦ з РосПЦ? Бо з одного боку між ними конфлікт за Молдову, а з іншого може бути ситуативне порозуміння — для Москви простіше порозумітися з Бухарестом, ніж погодитися, що ці парафії внаслідок дії закону можуть опинитися в ПЦУ. Тим більше, що є чудовий переговорник владика Лонгин. І для РПЦ, яка і так може втратити свій вплив в Україні, цей крок може бути скерований саме проти ПЦУ та українського уряду, який пішов проти неї.

А що ж ПЦУ? РумПЦ її не визнала. Створений ще у 2019 р. у ПЦУ вікаріат для православних румун здається так і не наповнився громадами. Такі дії сусідів для неї є іспитом на вміння діяти в критичних ситуаціях і використовувати їх собі на користь. І на боці ПЦУ буде Вселенська Патріархія. А тут питання: чи вона зможе донести до РумПЦ, що її крок заходить у суперечність з канонами, навіть якщо вона не визнає ПЦУ? Або, чи це не стане приводом до початку переговорів між РумПЦ та ПЦУ за посередництва Фанару і не приведе до визнання ПЦУ, а її вікаріат наповниться реальними румунськими парафіями? Бо як би там не було, але і українська влада буде підтримувати такі ініціативи, які зміцнять міжправославний діалог, але не факт, що дозволить створити структурний підрозділ РумПЦ.

Отже, будемо бачити, як буде розвиватися ситуація і що з того вийде. Дуже б не хотілося, щоби це був елемент великої кремлівської багатоходівки із залученням українських сусідів до втручання у внутрішні українські церковні справи з сепаратистською метою.