Перед кожними виборами політичні партії та окремі політики починають використовувати нову модну тему. Цього разу такою темою в Галичині стало використання цитат Митрополита Андрея Шептицького, часто – відірваних від контексту та розуміння його постаті. Свого часу було модно демонструвати перед виборами свою релігійність, зараз – показувати причетність до могутньої постаті, до інтелектуальної еліти.

Виникає запитання: чи ці люди, які раптово згадали Шептицького, знають щось про Митрополита Андрея, окрім загальних висловів із Вікіпедії? Чи вони знають, як Митрополит ставився до питань політики і економіки, суспільної відповідальності і соціальної солідарності? Чи вони розуміють, що те, що вони роблять на щодень, є протилежністю до того, що говорив Шептицький? І якщо для вас, скажімо, Донцов або Бандера є абсолютними героями, то поцікавтеся, як до їх поглядів і діяльності ставився той самий Шептицький.

Політики, які так раптово стали захоплюватись Шептицьким, могли би щось зробити на початку для популяризації його спадщини. І хтось вже перевидав дещо з його творів, але було би краще це зробити без політичної символіки на книжках. Також можна підтримати різноманітні заходи, що відповідають духові діяльності Андрея Шептицького, культурні чи соціальні проєкти, говорити про Шептицького як про стратега, мецената. Але робити це не напередодні виборів, а постійно і гармонійно.

Здається мені, що вони також не розуміють яку рідну хату будував Митрополит. Бо не йдеться про дослівну власну хату чи маєток олігарха/олігархів, які стоять за цими політиками чи партіями, і чим, саме, вони найбільше займаються.

Ця модна передвибоча спекуляція дещо нагадує радянські часи. Тоді у різних публікаціях мали цитувати Маркса-Леніна. Але раніше це було обов’язковим, а зараз – виглядає як маніпуляція цінностями.

Такі дії з боку партій чи політиків, що хоч якось є дотичними до християнсько-соціальних цінностей, що таким чи іншим чином популяризували спадщину Шептицьких – були зрозумілими і доречними, як свідчення про бажання бути послідовником цих поглядів. Але зловживання цими цитатами і просто іменем митрополита зі сторони політичних сил чи політиків, що своєю діяльністю заходять в суперечність і з тим світоглядом, і з його поглядами, – особисто у мене викликають обурення, як у історика і як у виборця. Адже людям неприємно, коли їм брешуть, коли ними маніпулюють і грають на їхніх емоціях і сакральних почуттях. Проголошувати певну цінність, але не жити за нею, – це відверта брехня.

Сподівання, що емоціями виборців можна так просто зловжити, можуть відіграти роль буменранга для політиків. Бо не всі виборці мають коротку пам'ять, інформаційно затуманені або дешево купуються.

Зрештою, часом ці високі ідеї кандидатам відверто не пасують. Пригадалося, як довелося свого часу попрацювати на виборах і чути як мучаться кандидати, читаючи високопарні і пафосні тексти, понаписувані їм політтехнологами, наскільки нещиро вони звучать.

Зрештою, також політтехнологам варто проаналізувати, що далеко не всі і не всюди (!) спекуляції на конфесійності дають результат. Аналізуючи досвід минулих виборів, варто сказати, що в Галичині вони завжди давали маленький результат. Це десь в нетрях РПЦвУ грає роль чи кандидат має публічне «благословення» (читай підтримку) від батюшки, що значною мірою йому допомагає, але і його зобов'язує. Натомість в Галичині церковна політична активність викликала швидше зворотну реакцію і шкодила більше священникам-агітаторам, ніж допомагала їх симпатикам.

Також і зловживання церковними ландшафтами може викликати насамперед негатив і обурення, ніж гарантувати бонуси до рейтингу. Бо те намолене місце, де крім молитви може ще звучати музика, проводитися соціальні і наукові заходи, не допоможуть тим, хто ними примітивно спекулює в політично-бізнесових цілях. Бо як каже давньоримська мудрість: що пасує коневі – не пасує волові. Зрештою, й наша приповідка гарно описує тих, хто раптом почав приміряти собі лаври великих і «піаритися» на сакральному тлі – виглядають як корова на льоду.

Нарешті, запрошую кандидатів бути щирими на виборах – це вам більше допоможе! Бо комусь щиро признатися, що «крав і буду красти, але і буду ділитися» – виглядатиме гармонійніше, ніж приміряти високоморальні фрази.

Текст був приготований для сайту Твоє місто