Секретна «місія» заради миру в Україні може показати межі впливу Папи
Джейсон Горовіц
Секретна місія, про яку кілька днів тому говорив Папа Римський Франциск, ціллю якої є встановити мир між Росією та Україною, настільки секретна, що Росія та Україна стверджують, що нічого про неї не знають.
У вівторок у Кремлі заявили, що не розуміють, про що говорить Папа. «Україна про це не знає», — сказав посол України при Святому Престолі Андрій Юраш в інтерв’ю в середу, додавши, що він запланував на четвер зустріч із міністром закордонних справ Ватикану. «Я обов’язково запитаю його, що це таке», — зазначив посол.
Пізніше в середу ввечері друга особа Ватикану після Папи та головний дипломат, державний секретар кардинал П’єтро Паролін сказав журналістам: «Наскільки мені відомо, вони знали і знають про мирний план. Мене дуже дивує заперечення з боку обох урядів».
Очевидна збентеженість воюючих сторін та плутанина навколо існування плану сприяли відчуттю того, що вплив Папи як геополітичного гравця та миротворця — який вже постраждав у таких країнах, як Куба, Південний Судан і М’янма — не поширюється на Україну.
Деякі прихильники України стурбовані тим, що у прагненні відігравати конструктивну роль Франциск може звести її до ролі пішака у грі президента Росії Володимира Путіна або Російської Православної Церкви, яка намагалася надати релігійну легітимність вторгненню.
Впродовж візиту до Будапешта на минулих вихідних Франциск приватно зустрівся з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, який часто виступає на захист Росії, і з вищим предстоятелем Російської Православної Церкви в Угорщині митрополитом Іларіоном. Під час польоту додому журналісти запитали Папу Франциска, чи вважає він, що ці двоє чоловіків [Віктор Орбан і Іларіон Алфеєв - ред.] можуть прискорити мирний процес або сприяти зустрічі між Папою Франциском і паном Путіним.
Франциск натякнув на «миротворчу місію, яка зараз триває, але не є наразі публічною», додавши: «Коли це стане публічним, я розповім про це».
На прохання прокоментувати сказане, офіс архиєпископа Пола Галлагера, міністра закордонних справ, відповів, що оскільки «питання ще розглядається», тому наразі не може надати інформацію, «але зробить це найближчим часом».
Однак те небагато, що насправді відомо про згадані зусилля, викликало заперечення (митрополит у середу сказав, що він не розмовляв про мирний план з Франциском), збентеження або глибокий скептицизм з боку поінформованих спостерігачів.
«Папа Римський тут ні при чому», — сказав Лучіо Каррачоло, редактор провідного італійського журналу із закордонних справ Limes. У грудні він організував захід у посольстві Італії при Святому Престолі за участю кардинала Пароліна, який закликав до «Європейської мирної конференції», щоб допомогти припинити війну.
«Як католицький Папа може бути посередником у православному середовищі?», — сказав Лучіо Каррачіоло, додавши, що Церква з Франциском «не має жодного відношення до цієї війни».
Тим не менш, Ватикан активно намагався взаємодіяти з обома сторонами, працюючи над звільненням ув’язнених і обіцяючи українцям, що зробить усе можливе, щоб допомогти повернути викрадених Росією дітей.
Один колишній ватиканський посадовець в середу розповів італійській пресі про план із семи пунктів задля налагодження мирного процесу, який включав у себе зібрання основних зацікавлених сторін за стіл за посередництва Ватикану.
Пан Юраш, український посол, сказав, що Ватикан постійно висловлював бажання брати участь в евентуальних мирних переговорах, і що задля цього, як сказали йому ватиканські офіційні особи, вони повинні тримати відкритими «мости» та «канали» до Росії.
Але він зазначив, що Кремль неодноразово перешкоджав ініціативам Ватикану у справі організації зустрічі Папи з Путіним, яку Франциск неодноразово називав передумовою для зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським.
Пан Юраш стверджував, що Російська Православна Церква намагається здобути «легітимність» через свої відносини з Ватиканом задля просування «очевидних цілей російської пропаганди».
«Для моєї сторони не зовсім зрозуміло, чому Святий Престол постійно намагається продовжувати ці дуже особливі відносини з Російською Церквою та російською державою», — сказав він, додавши, що український народ, який і без того страждає від вторгнення, «не може зрозуміти» позицію Папи.
Франциск неодноразово згадував, що в перший день війни він зателефонував пану Зеленському, а потім, щоб зробити те, що він назвав «чітким жестом» своєї відкритості до діалогу, відвідав Олександра Авдєєва, російського посла при Святому Престолі.
Повертаючись із Будапешта, він назвав пана Авдєєва «чудовою людиною, людиною пристойною, серйозною, культурною та врівноваженою особою».
Пан Авдєєв не відповів на прохання про коментар.
Відкритість Франциска до діалогу, особливо на початку війни, також викликала критику через його нейтральну позицію, яку критики вважали морально неприйнятною перед обличчям явної російської агресії.
Початкове небажання Папи назвати Росію агресором зрештою призвело до критики з боку України та перестороги, що йому загрожує небезпека опинитися не на тій стороні історії, а історики посилалися на Пія XII, який, по суті, мовчав про Голокост Гітлера.
У травні 2022 року Франциск в інтерв’ю італійській газеті Corriere della Sera задавався питанням, чи міг «гавкіт НАТО при дверях Росії» «сприяти» гніву Кремля, який призвів до вторгнення.
Але в тому ж інтерв’ю він, схоже, завдав шкоди своєму статусу чесного посередника, коли сказав, що вказав Патріарху Кирилу, першоєрарху Російської Православної Церкви, до якого він роками шукав підходу, щоб владнати розкол між Західною та Східною Церквами від 1054 року, «патріарх не може перетворитися на вівтарника Путіна».
Зрештою засудивши Росію як агресора, Франциск відтоді порівнював поведінку Росії з масовими вбивствами за часів Сталіна та постійно підтримував українців і звертав увагу на їхнє складне становище.
Але пан Каррачоло сказав, що багатоманітні погляди Папи можна поблажливо охарактеризувати як «пазли», які породили плутанину та фактично дискваліфікували Понтифіка як потенційного перемовника.
Він вважає, що розкривати ці мирні зусилля після зустрічі в Будапешті з гравцями, які є ближчими до російської сторони, було «нерозумно», також додавши, «якщо це таємниця, то ви повинні тримати це в таємниці».
Від початку свого понтифікату Франциск включився в справжні конфлікти в надії мати реальний, а не лише моральний вплив на світову арену. Але після початкового успіху в історичному дипломатичному прориві між Кубою та Сполученими Штатами в 2015 році його зусилля рідко приносили плоди.
Куба, куди він направив свого посланника, щоби забезпечити звільнення політичних в’язнів, не звільнила їх. У 2019 році він став на коліна у Ватикані та поцілував ноги ворогуючих лідерів Південного Судану, благаючи їх припинити багаторічну громадянську війну. Але в лютому він дорікнув лідерам у столиці країни Джубі за повернення до насильства.
Флавіо Лотті, який організовує щорічний марш миру від Перуджі до Ассізі, сказав, що сильний голос Папи в питаннях миру, роззброєння та підтримки мігрантів «робить Франциска унікальним, але не сильнішим».
Тим не менш, пан Лотті сказав, що Франциск служить важливим «маяком» для всіх, хто прагне поставити «ситуацію реальних людей у центр геополітичних проблем. Він намагається це робити».
Хоча навіть деякі прихильники Франциска стурбовані тим, що він ризикує виявитися геополітично безсилим, якщо жоден його план не втілиться в життя чи не запрацює, тим не менше, наразі ясно, що Папа знову опинився в центрі уваги.
Пан Юраш сказав, що отримав шквал дзвінків від колег-послів у Ватикані, в тому числі зі Сполучених Штатів, із запитанням, що йому відомо.
Коли посол показав у своєму кабінеті світлини з Франциском і кардиналом Пароліном і вказав на дитячу іграшку, понівечену під час російської атаки, яку він сподівався подарувати Папі як нагадування про страждання дітей України, його телефон задзвонив.
«Польський посол», — сказав він, ніби виправдовуючись. — «Усі мені телефонують».
Джейсон Горовіц — голова римського бюро, яке охоплює Італію, Ватикан, Грецію та інші частини Південної Європи. Раніше він висвітлював президентську кампанію 2016 року, діяльність адміністрації Обами та Конгресу, з наголосом на політичних профілях і характеристиках.
Переклад з англійської спеціально для РІСУ Тараса Курильця
