Серед руїн — 4 образи святих: на Чернігівщині люди хочуть зберегти церкву ХІХ століття, про яку забули 64 роки тому

Олексій Коцебчук, Катерина Приступа

Церкву побудували ще наприкінці ХІХ століття, та повністю закрили для богослужінь у 1960-му. За 64 роки про неї забули, нині вона відсутня у приходах релігійної громади, її немає у списках культурної спадщини. Історія забутого храму — далі.

В якому стані храм сьогодні

Місцевій жительці Ганні Лагошній — 80. Востаннє вона була у цій церкві на Великдень 64 роки тому. З тої пори Ганна заходить сюди вперше. Каже:

"Тут пахне моїм дитинством. Там був крилос, там стояв аналой, де стояла ікона Ісуса Христа, багато свічок… там був вівтар".

Серед руїн з колишнього убранства збереглись чотири образи святих, вони розташовані на стінах зали для прихожан.

Раїса Дячук говорить:

"Зараз уявляю, скільки я втратила, не побувши тут, коли це ще було в досить гарному вигляді".

Жінка виросла в Придеснянському, але, каже, до церкви вперше зайшла кілька років тому. Вона вже була у такому стані. Після того Раїса Дячук почала збирати інформацію про цей храм.

"Це Микола Чудотворець – ікона Миколи Чудотворця. Вважаю, що він багато зробив для нашого села, захищав людей в роки війни (Другої світової) і зараз , сподіваюсь, захищає – багато захисників воює з нашого села".

Із чотирьох ікон, що збереглися, ця пошкоджена найбільше. Раїса показує інші.

"Це ікона Пантелеймона Цілителя. До нього люди звертаються зі своїми бідами: духовними, тілесними – він завжди допомагає. На тій стіні ми бачимо ікону Варвари мучениці, ми знаємо, що це свята, яка постраждала за віру православну, а далі ікона імператриці Олександри".

Спогади покійних жителів села

На честь кого збудований храм, тепер у селі точно не пам’ятають, — каже Раїса.

"В документах значиться, що це храм святого Миколая Чудоворця. За іншими даними – на честь Покрови Божої Матері. І в селі храм якраз на Покрову. За архівними спогадами є такі дані, що цю церкву побудували за ініціативи козаків села Савинки, наше село Придеснянське тепер – а раніше… село Козацьке".

В руках діловодки старостинського округу Ірини Кириченко зошит зі спогадами нині покійних жителів села.

"Люди згадують, що все ж таки церкву уже готову перевезли з села Великий Ліс. По різному кажуть, але взагалі кажуть, що перевозили її кіньми самостійно, а потім вже запрошували сюди будівельників з сусідньої округи і будували церкву тут, на цьому місці, бо це була найвища точка села".

Спогади місцевих, зафіксовані в зошиті, свідчать про те, що церкву збудували у 1898 році. Закрили її у 1935-му, та під час Другої світової війни богослужіння знову відновили. Остаточно закрили храм у 1960 році. Тепер його стіни спаплюжені малюнками й написами.

Що кажуть документи

Кілька років тому Раїса та житель Придеснянського Микола Лагошний почали шукати розпорядника будівлі та території.

"У Короп звернулись до отця Миколая Путрі, нині покійного. На питання "на чиєму балансі перебуває ця церква, до чийого приходу вона відноситься?", чесно кажучи, він був дуже здивований, що в селі Придеснянське є церква", — розповідає Раїса Дячук.

Як підтвердила діловодка Ірина Кириченко, на балансі сільради, а нині старостату, споруда та земля під нею не зареєстровані. Не знайшлось розпорядників і в центрі громади – Коропі, каже Раїса Дячук.

"У відділі культури пояснили так, що церква в селі Придеснянському не є історичною пам’яткою".

Не знайшовши відповідальних за релігійну споруду, Раїса та Микола кілька років тому вирішили приватизувати землю, на який стоїть храм, щоб зберегти те, що від нього залишилося. Та у Держгеокадастрі їм пояснили, що не можливо.

"Звернулися. Ця земля значиться за межами села, на карті нанесено, що це релігійна споруда. Є вона пам’яткою історичною чи ні, але це релігійна споруда. А перед релігійними спорудами земельну ділянку неможливо приватизувати, хіба що поряд, але не під самою церквою. Але мета у нас була не поряд, а саме під церквою, щоб зберегти церкву", — пояснює Раїса Дячук.

Микола каже: не хоче, щоб хтось чужий забрав собі цю землю під забудову.

"Я б дуже хотів, щоб на цей старий фундамент побудувати по тим самим кресленням таку ж саму церкву. Тут настільки енергетика висока чиста, що на це місце – тільки ходити і лікувати душу".

Суспільне звернулося за коментарем до управління містобудування та архітектури Чернігівської ОДА. За словами начальниці відділу територіального планування та охорони пам’яток архітектури Уляни Семироз, церква у селі Придесняське, дійсно, відсутня у переліку пам’яток архітектури області.