- UK
Душа наповнюється до самого краю, думка й помисли відходять, залишається лише духовне відчуття, чисте духовне знання та дух, як внутрішнє ядро свідомості. Подив, приголомшливе щастя, невинність почуттів, ніжність, світла безтурботність, радість, глибока любов. I, нарешті, святість. Повне занурення в безмежну святість...
Шлях просвітлення, або духовного вдосконалення, явлений Христом (шлях спасіння), – це шлях смирення. Смирення душі й тіла (аскеза), серця (повне самозречення) і духа (безмовність богоспоглядання, ісихазм Східної Церкви).
Крок перший. Смирення душі й тіла:
Зупинитися на шляхах своїх. Навчитися жити моментом «тут і зараз». Стримуватись у слові, в рухах і в їжі. Запитують – відповідай, не запитують – мовчи. Плавні рухи, прихильна мова, спокійний погляд. Нікуди не бігти і ніколи не кричати, нікому нічого не доказувати і не виправдовуватись. Їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти. Приймати ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є – без гніву й роздратування, без страху й тривоги, без гордощів і образи. З миром. Це аскеза – смирення душі й тіла, молитва розуму і уст.
Крок другий. Смирення серця:
Розкритися перед небом у покаянні, самозреченні та любові, назустріч Богові і стихії. Зректися себе. Розслабитись, віддатися, повністю довіритись Богові. Це треба відчути, як політ, як на гойдалці у дитинстві, до захоплення подиху. Повна довіра, повна віддача, повне самозречення… «В руки Твої, Господи, віддаю дух, душу і тіло мої. Здоров’я моє, сім’ю мою, роботу мою, достаток, добробут та безпеку мої… Ти ж мене благослови. Ти мене помилуй. І життя вічне даруй мені. Амінь…» (Молитва на розкриття серця). Це самозречення – смирення, розкриття, або молитва серця.
Крок третій. Смирення духа:
І, нарешті, смирення духа. Увійти в своє серце – ковзнути, провалитися, внутрішньо упасти в нього, як на мати навзнак, – і відчути, пізнати себе уже не як тіло, і не як розум, а як дух, який має розум, і живе в тілі. Пізнати Бога в собі. І так і жити – життям внутрішнім, містичним, сокровенним, у мирі й радості духовній. Це називається смиренням, або молитвою духа. Це називається – спасінням…
Входження в Божественну реальність:
Душа наповнюється до самого краю, думка й помисли відходять, залишається лише духовне відчуття, чисте духовне знання та дух, як внутрішнє ядро свідомості. Подив, приголомшливе щастя, невинність почуттів, ніжність, світла безтурботність, радість, глибока любов. I, нарешті, святість. Повне занурення в безмежну святість...
