Східна Церква вшановує пророка Софонію, провісника радості після судного дня

Книга пророка Софонії починається доволі традиційно для ізраїльського профетичного жанру. «Слово Господнє, що надійшло до Софонії, сина Куші, сина Гедалії, сина Амарії, сина Єзекії, за часів юдейського царя Йосії, сина Амона» (Соф. 1, 1). Тут і згадка Божого «мандату», і детальний родовід (аж чотири покоління), і точна вказівка на історичний період його пророкування.

Вальтер Фогельс у «Міжнародному біблійному коментарі» вважає незвичним перелік чотирьох поколінь родоводу пророка і робить певні припущення щодо осіб у ньому. Три останні мають єврейські імена. Ім’я першого, на думку автора, вказує на його походження – кушій (етіоп). Ім’я останнього збігається з іменем благочестивого юдейського царя Єзекії (716-687 рр. до н.е.). Таке поєднання підкреслює адресованість пророцтва і до вибраного народу, і до чужинців.

Час життя пророка Софонії припадає на період царювання Йосії (640-609 рр. до н.е.). Відомий цей цар в історії Юдеї тим, що 622 р. до н.е. провів реформу, спрямовану проти релігійного синкретизму серед вибраного народу. Оскільки вшанування інших божеств та практики язичницьких культів Софоній гостро критикує, дослідники припускають, що пророцтво з’явилося до цього року і навіть надихнуло царя Йосію на викорінення чужинських культів.

Книга пророка Софонії передбачає тріумф Божої справедливості над Моавом, Аммоном, філистимлянами, кушіями. Як і книга пророка Наума, говорить про падіння Ніневії, яке станеться 612 р. до н.е. Але найбільше дістається Юдеї з її серцем – Єрусалимом. Народ, який отримав Божі Заповіді, не просто забув про них, а брутально ними нехтує, вдаючись до чаклунства, здирства, брехні, множачи соціальну несправедливість. Як наслідок, на нього очікує знищення в день Господній.

Щоб його уникнути, пророк Софонія закликає навернутися і шукати Бога. Як і в інших пророків, його книга поєднує опис безбожності, майбутні кари за неї та надію на спасіння, яка завжди залишається для тих, хто змінить свій спосіб життя. Вона містить натяк на воплочення Сина Божого: «Того дня Єрусалимові скажуть: Не бійся!… Господь, твій Бог, посеред тебе, могутній, що врятує» (Соф. 3, 16-17). А заклик надії для Богом вибраного народу: «Виспівуй, о дочко Сіону! Вигукуй радо, Ізраїлю! Радуйся й веселися з усього серця, дочко Єрусалимська!» (Соф. 3, 14) у Новому Завіті поміщений в контекст в’їзду Ісуса Христа в Єрусалим. «Господь усунув засуди проти тебе, прогнав ворога твого. Цар Ізраїля – Господь – посеред тебе: не будеш більш боятись лиха» (Соф. 3, 15), — обіцяє пророк оновленому народові.

Тому й молитва Східної Церкви 3 грудня поряд із загальною тематикою служби пророка (Боже післанництво, просвітлення народів, передбачення воплочення) часто переспівує заклик до дочки Сіонської радіти приходом Царя. Його містить канон Утрені свята. І на багатьох богослужіннях цього дня можна почути кондак: «Явився єси світлосяйний Божественним духом, пророче Софоніє, Боже явління провістив: радуйся вельми, дочко Сіонова Єрусалимська, проповідуй: ось цар твій гряде, який спасає», який поєднує надію Церкви з надією Ізраїля.

Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.