«Список Пія ХІІ». Папа Пачелі, його помічники і допомога євреям

17 січня, 16:35
Пій ХІІ зустрічається із євреями, звільненими із таборів смерті  - фото 1
Пій ХІІ зустрічається із євреями, звільненими із таборів смерті
Під заголовком «Список Пія ХІІ» на сторінках «L’Osservatore Romano» з’явилася рецензія на книгу Йогана Ікса, відповідального за історичний архів Відділу Державного Секретаріату Святого Престолу в справах стосунків з державами, в центрі уваги якої діяльність Пія ХІІ та його найближчих співробітників у роки, коли нацистське безумство взялося за винищення єврейського народу.

«Пій ХІІ та євреї». Під такою назвою на початку цього року в Італії побачила світ книга, автором є Йохан Ікс, директор історичного архіву Відділу в справах стосунків з державами Святого Престолу. Автор представляє понтифікат Папа Пачеллі з точки зору діяльності Бюро (саме під таким заголовком побачило світ французьке видання книги), тобто, відділу, що в той час займався не лише міжнародною діяльністю, але дедалі більше залучався у підтримку євреїв, які зверталися до Ватикану з проханням про захист і допомогу. Цими днями на сторінках «L’Osservatore Romano» з’явилася рецензія на цю книгу, що вийшла під заголовком «Список Пія ХІІ», перегукуючись із відомим кінофільмом «Список Шиндлера».

Коли «вищий» безсилий перед непослухом «нижчого»

«Ubi maior minor cessat» – говорить латинське прислів’я, вказуючи на те, що коли приходить вищий, нижчий за рангом поступається. Але переступ розпоряджень настоятелів перетворює це прислів’я у протилежність: ubi minor maior cessat. «Проблема полягає в тому, що президентом Словаччини є священик. Що Святий Престол не може поставити на місце Гітлера, це всі розуміють. Але що неспроможний стримати священика, хто ж може таке зрозуміти?» – писав монсеньйор Доменіко Тардіні, тодішній Заступник Державного Секретаря, про ситуацію, що склалася в країні, яка в той час перебувала під протекторатом Третього Рейху й розпочала кампанію по депортації євреїв.

Словацькі єпископи написали колективний протест, який повністю був підтриманий Папою. Але в цьому випадку підтвердилась протилежність згаданого прислів’я… Як стверджує Ікс, це були важкі ситуації, «коли члени Бюро мало що могли зробити, щоби покарати переступників». Це можна побачити з депеш монсеньора Бурці, повіреного у Братиславі, щодо його переговорів із прем’єром Тукою. В книзі представлено розповіді про спроби, вчинені людськими силами та з людськими обмеженнями, аби рятувати життя втікачів. Це спростовує деякі поверховні дослідження, що звинувачують курію Пія ХІІ в антисемітизмі.

«Список Пія ХІІ»

Як розповідає Йохан Ікс у своїй книзі, в архіві зовнішньополітичного відомства Святого Престолу існує окрема впорядкована секція «Євреї», що описує приблизно 2800 випадків. За його словами, існування такої окремої секції, яку він називає «списком Пія ХІІ», не виключаючи можливості подібного й у інших архівах, є «прямим підтвердженням зацікавлення, виявленого до людей, які через расові закони не вважалися повноправними громадянами». Документи розповідають про ватиканські зусилля для порятунку окремих людей, без огляду на віросповідання.

Деякі приклади

Автор рецензії обрав дві справи, що увійшли до книги архівіста. Перша розповідає про подружжя Оскара та Марії Ґерди Ференців, австрійських католиків єврейського походження, які виїхали з країни після Аншлюсу. Вони перебралися до Загреба, де знайшли підтримку місцевого архиєпископа Степінаца. Але 1939 року місцева влада, що симпатизувала нацизмові, вивезла всіх євреїв-іноземців до кордону з Італією. Опинившись у місцевості Аббація в провінції Ф’юме, родина потрапила в скрутне становище. Марія Ґерда написала до Пія ХІІ, розповівши, як була змушена обміняти Біблію на кусень хліба…

Як дізнаємося з архівних документів, Папа особисто прочитав листа й доручив співробітникам знайти спосіб, аби допомогти. Відповідне розпорядження відправлено й до місцевого єпископа, щоби той подбав перед владою про отримання дозволу на проживання. Існувала серйозна загроза арешту й депортації сім’ї. Документи підтверджують, що Бюро не перестало цікавитися справою, аж доки не вдалося отримати еміграційні візи до Бразилії. Але це ще не був кінець справи: коли корабель прибув до Ріо-де-Жанейро, влада не дозволила висадку Оскара Ференца, вважаючи візу недійсною. Капелан судна відправив телеграму до Ватикану, і звідтіля надійшла негайна відповідь про підтвердження документів. Так для родини почалося нове життя.

Інша історія розповідає про зусилля Маріо Фінці, що працював у болонському відділенні DELASEM (Делегації з надання допомоги єврейським емігрантам). У серпні 1942 року він представив Папі Пію ХІІ на письмі ситуацію, про яку дізнався від югославського єврея Владімара Ланґа, що перебував під домашнім арештом у Сассо-Марконі. Той просив врятувати його восьмирічну сестру: сім’я була заарештована в Хорватії, а дівчині, що перебувала в Угорщині з тіткою із простроченим дозволом на проживання, загрожувала екстрадиція. Юнак просив подбати, аби дівчинка переїхала до брата в Італії в рамках возз’єднання сім’ї. Зусиллями Святого Престолу вдалося отримати від Італійського Міністерства внутрішніх справ дозвіл на в’їзд для Майї та її батьків. Однак, у певний момент сліди дівчинки загубилися…

«У будь-якому випадку, – пише Йоган Ікс, – її справа проливає світло на цікаву перспективу», тобто, на той факт, що «доктор Фінці з Болоньї вважав Папу Пія ХІІ єдиною владною особою, здатною на успішне втручання в настільки складному й вражаючому гуманітарному випадку». Маріо Фінці пережив арешт, депортацію до Аушвіца, звільнення та передчасно помер від недуги, яку підхопив у концтаборі. Родина Ланґ 1945 року повернулася до Югославії, звідки через три роки виїхала до Ізраїлю…

Ці дані, почерпнуті з архівних документів, розбивають упередження минулого й теперішнього, спростовуючи ідею про те, що Пій ХІІ перебував у невіданні, в той час, як насправді, очолював мережу допомоги євреям і біженцям, доволі складну мережу, але з чіткими рисами.

о. Тимотей Т. Коцур

Джерело: Радіо Ватикан