Старовинна козацька церква Покрови серед сучасних столичних хмарочосів

За словами її фундатора, директора центру народознавства «Козак Мамай» Костянтина Олійника, це перша в Україні козацька церква, споруджена у новому тисячолітті. «Після наказу імператриці Катерини II 1775 року про зруйнування Запорозької Січі та рішення Синоду від 1801 року про дозвіл будувати храми виключно за кресленнями з Санкт-Петербургу козацьких церков вже не створювали», — розповідає козак Олійник.

Ідея спорудження саме такої церкви ніби виникла випадково. «У 1990 році, коли я займався створенням скансену, мені в руки попався журнал «Україна», де на обкладинці була дерев’яна козацька церква, — згадує директор центру «Козак Мамай». – То була церква Покрова Пресвятої Богородиці з Вінниччини».

Нічого не змінюючи, архітектори за кресленнями з Вінницького обласного архіву побудували подібну козацьку церкву Покрова Пресвятої Богородиці у Києві. Прикметна деталь – вінницьку церкву почали будувати у 1700 році, а закінчили у 1702, київську почали у 2000, а закінчили у 2002. Як потім з’ясувалося, церква «Мамаєвої Слободи» стоїть на одній широті (53°43`) зі Свято-Успенським собором Києво-Печерської лаври.

Архітектурна своєрідність

Церква належить до тридільно-триверхного типу українського дерев’яного зодчества. Його специфіка полягає в тому, що він постійно піддавався в окремих будівельних цехах різноманітним мистецьким змінам. А відтак, кожна дерев’яна тридільно-триверхна церква відзначається своїми особливими рисами.

Зодчим вдалося зберегти архетип архітектурно-просторової побудови — ширший центральний зруб у плані, нава з правильною квадратурою, зруби в плані ба6инця та вівтаря збудовані у формі пом’якшеного квадрата. Усі три зруби церкви однакової форми, покриті півсферичними барокальними маківками, встановленими на восьмигранних з одним заломом барабанах, котрі ритмічно звужуються доверху.

Маківки увінчані декоративними главками з козацькими Богородичними хрестами. Центральний хрест має назву «Сонце Слави», в основі його лежить півмісяць — як символ незайманості Діви Марії, — з якого підіймається хрест у вигляді «дерева життя», рясно уквітчаного квітами Богородиці — лілеями. Верхів’я хреста прикрашає короноване сонце. Богородичний хрест «Сонце Слави» символізує перемогу Діви Марії, яка дарувала людству Спасителя. Обрання хрестів для храму, так само було чисто «випадковим». «Купив я одного разу книгу про хрести. І мені сподобалися два – я тоді не знав, що вони Богородничні», — розповідає К. Олійник.

Центральна маківка трохи вища за бічні. По периметру церкви розташоване широке піддашшя (опасання), яке опирається на різьблені кронштейни — елемент дерев’яної козацької церковної архітектури обох берегів Дніпра. Подібні елементи можна зустріти у дерев’яній церкві Різдва Богородиці на дальніх печерах Києво-Печерської лаври, церкві Архистратига Михаїла в селі Суботові, Покровської церкви Запорозької Січі на Микитиному Розі тощо. Дах церкви та дзвіниці перекритий ґонтом – дерев’яною черепицею середньовічної доби.

Інтер’єр церкви має відкритий підкупольний простір, бабинець з навою, які з’єднані широким прямокутним вирізом. При західній стіні бабинця розташовані хори. У бабинці розміщується сволок перекриття, на якому влаштоване панікадило зі 33-ма свічками, — символ років життя Ісуса Христа У західній стіні бабинця на рівні існуючих хорів є лутки дверного отвору, через який є вихід на балкончик над ґанком. Необхідність балкончику викликана тим, що у ХVII-ХVIII століттях невеликий простір церкви міг умістити лише вибраних козаків та старшину, отже єрархи могли звернутися до всього Війська Запорозького тільки звідти.

Дзвіниця

На захід від церкви стоїть дерев’яна триярусна дзвіниця, квадратна у плані, увінчана маківкою, над якою вивищується хрест «Сонце Правди» — символ Господа Ісуса Христа. Вона була збудована водночас із церквою. Перший, другий і третій ярус її рублені — складені із брусів. Третій ярус має прямокутні отвори для дзвонів, яких із головним дзвоном «Благовістом» тринадцять. Парафія церкви має власного високопрофесійного дзвонаря – Романа Захарченко, який вже втретє поспіль перемагає на Всеукраїнському фестивалі православного дзвону «Дніпровський дзвін» і є найкращим в Україні.

Внутрішнє убранство



За козацькими традиціями, церква – як і душа козака – зовні має бути скромною, а всередині – золотою. Пишний бароковий іконостас з Богородичними мотивами (лілеями, різьбленням виноградної лози та листочками аканту) та інтер’єр для храму виготовляли різьбярі з Києва — Ф. Воропай, та Львова — І. Бабійчук. Більшість ікон написана київським художником Олександром Цугоркою у стилі «мазепинського» бароко. Пензлю цього майстра належить ікона «Богородиця Слобідська Цариця Козацька» — чільний образ храму. «За свідченням Михайла Грушевського, подібна ікона ще до 1897 року знаходилася в родовій Михайлівській церкві Гетьмана Богдана Хмельницького в селі Суботові», — пояснює пан Олійник, чому був обраний саме цей образ.

Освячення церкви

Освячення чотирьох кованих хрестів (Хрест «Сонце Правди» та трьох хрестів «Сонце Слави») перед встановленням їх на церковних банях відбулося 8 серпня 2003 року. Молебень очолював Предстоятель УПЦ КП Патріарх Філарет. «Я пам’ятаю, як тільки перші краплі води потрапили на хрести, загримів грім, але ніхто не звертав уваги. Таке враження, що я єдиний його почув», — згадує Костянтин Олійник. Вже на свято Покрови 14 жовтня того ж року Патріарх Філарет здійснив урочистий чин освячення першої козацької церкви.

Після процесії фундатор церкви К.Олійник попросив у Святішого Патріарха статусу ставропігії для церкви. «Він подивився мені в очі і сказав: це – гординя, — додає директор скансену. – А я йому кажу: але ж це – козацька церква. Тоді Патріарх відповів: добре». І 23 вересня 2004 року Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет видав Указ про надання козацькій церкві статусу Ставропігії у складі УПЦ КП.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці ще прикметна розташуванням у своєму подвірні на пам’ять про 230 роковини руйнування військами Катерини II Запорозької Січі пантеоном із 38 кам’яних хрестів, на яких викарбувано назви всіх тридцяти восьми куренів Війська Запорозького Низового.



«Торжество православ’я»

Усі або чули або дивились скандальний російський фільм «Тарас Бульба». Цікавий момент – автори фільму планували додати епізод про торжество православ’я над католицизмом. «Їм треба було показати, за що померли Тарас Бульба з Остапом та іншими козаками. Склалося, що в Україні майже немає церков з інтер’єром часів козаччини», — розповідає пан Олійник.

Тоді кінематографісти звернулися до фундатора церкви. Як розповів К. Олійник, він запропонував замість оплати придбати ікону для церкви. Для цього він сказав у якого майстра та який сюжет треба відобразити. Росіяни вирішили провести козака – епізод зняти, а гроші не витрачати. Але задум не вдався. Врешті ту саму ікону директор «Мамаєвої Слободи» сам замовив для церкви, а російським кінопропагандистам довелося відмовитися від «торжества православ’я».

Не дивлячись на розкішну красу і розташування у заповідній зоні, церква є діючою. Настоятелем храму є протоєрей Роман Фурдин. Громада, за даними її старости К.Олійника, налічує 200 осіб. «На Великдень та інші великі свята збирається 3-5, а то й до 15 тис. чоловік, — додає він. — За свічки, вінчання, хрещення такси немає. Людина скільки вважає за потрібне, стільки кладе у карнавку». Вже згадувався дзвонар, але й хор теж професійний – виключно з чоловіків (стародавня козацька традиція). Автору цих рядків доводилося слухати виконання церковних пісень: залишитися байдужим і думати про своє «мирське», а не про Бога – неможливо.


Читайте також: „Небесна Заступниця”