«Стати рабином може як чоловік, так і жінка». Рабин Олександр Духовний — про гендерну рівність та ЛГБТ з точки зору прогресивного іудаїзму

Реформістський іудаїзм — прогресивна течія іудаїзму, для якої характерними є більш сучасні погляди на життя, традиції та ролі чоловіка і жінки у суспільстві. До прикладу, реформістські, вони ж — прогресивні іудеї — підтримують права ЛГБТ та прирівнюють права чоловіків і жінок під час релігійних обрядів і служінь у Синагозі.

Репортерка НВ Саша Горчинська поговорила із рабином Олександром Духовним, який представляє інтереси спільноти прогресивних іудеїв в Україні та Києві, та запитала його про особливості трактування священних писань та ставлення до ЛГБТ.

Це — четверте інтерв'ю у серії розмов з українськими духівниками на теми, які вважаються табуйованими та незручними.

Олександр Духовний, головний рабин України та Києва громад прогресивного іудаїзму

Про ЛГБТ та одностатеві стосунки

Думаю, що треба почати з Тори — це П’ятикнижжя Мойсеєве, яке є джерелом відносин людини та Бога, а також морально-етичних взаємовідносин між самими людьми, і яке направляє людей до правильного способу життя.

Далі слід пояснити, що в іудаїзмі є три основні течії, у яких є також і підтечії. Так, є ортодоксальний іудаїзм — це права течія, більш консервативна. В середині цієї течії є, наприклад, ультраортодоксальні групи— хасиди. Але і в її рамках є і сучасний ортодоксальний іудаїзм. Також в рамках Іудаїзму є і консервативний іудаїзм — центристський, і є прогресивний іудаїзм. Він, у свою чергу, поділяється на реформістський, ліберальний та реконструктивістський іудаїзм. І в кожній з цих течій протягом багатьох сторіч по-різному ставилися до того, що написано в Торі про взаємостосунки між чоловіками і чоловіками та між жінками і жінками.

Основою є книга Левіт, яку ми називаємо Ваікра, а саме вірш 22 у 18-й главі — він ліг в основу дебатів в єврейській традиції. У цьому вірші йдеться: «І з чоловіком не лягай, як лягають із жінкою. Гидота це». Чому написано так?

Сьогодні, живучи в ХХІ сторіччі, ми прекрасно розуміємо, що можна викинути щось із контексту і тоді сенс докорінно змінюється. На автентичність змісту також впливає і те, читаємо ми текст у перекладі чи в оригіналі. Один із мудреців колись сказав: читати книгу в перекладі — все одно що цілувати наречену через вуаль. Тобто треба читати текст на івриті, аби зрозуміти, що написано там насправді.

Так, переклали слово як «гидота». Але згідно інших трактувань від коментаторів раннього періоду, цю фразу можна прочитати як і «відхилення від правильного шляху». А це — зовсім різне. Але, наприклад, прихильники ультраортодоксального іудаїзму трактують цю фразу саме як «гидота».

Ще один момент, який необхідно згадати: «І погрожує це смертним покаранням». А перед цим там також є такі рядки як: «Не вклоняйся Молоху». Молох — це ідол, якому вклонялися ханаанські народи через принесення дітей в жертву, храмову проституцію серед чоловіків та вільне сім'явиверження. Тобто книга говорить про те, що не можна цей ідолопоклонечиський ритуал.

У 70-х роках минулого сторіччя рабини, які належали до руху сучасної ортодоксії, переглянули свої думки щодо гомосексуальності та запропонували нове ставлення ортодоксальної єврейської спільноти до гомосексуальності членів своїх громад. Вони переглянули традиційні погляди, згідно яких це — «гидота», а також те, що члени громад нібито свідомо вступають в одностатеві стосунки, щоби принизити або відкинути Бога, і що гомосексуали — збоченці, психічно хворі. Тобто сучасний ортодоксальний іудаїзм ці погляди почав відкидати.

В 1977 році у Сан-Франциско у рамках течії реформістського іудаїзму з’являється релігійна громада, назва якої перекладається як Золоті Ворота. Я би назвав її громадою любові. Вона відкрита для кожної людини, не лише для ЛГБТ спільноти. В цій громаді є свій унікальний сідур — молитовник, який відображає всі сторони життя в сучасному світі.

Важливо пам’ятати, що Господь створив кожного із нас — не лише євреїв, а всіх людей — за образом і подобою своєю. Якщо Творець створює людину, він же знає, кого створює?

Перший ортодоксальний рабин, який вже будучи духівником, зробив камінг-аут як гей, казав таке: якщо чайник зіпсований, ви ж не будете звинувачувати в цьому його? Ви підете до виробника. Тож чому ми повинні звинувачувати людей, які були такими створені. [Рабин Стівен Грінберг — ортодоксальний єврей із США, вихований в родині, яка жила у традиціях іудаїзму, зробив камінг-аут в 1999 році].

Про гендерну рівність

Давайте повернемося у минуле і прочитаємо десяту заповідь — всі її добре знають, вона починається зі слів: «Не забажай». Вона повторюється двічі: вперше в контексті «Не забажай дому ближнього твого». І якби в Торі використовувалися розділові знаки, далі поставили би дві крапки, адже потім іде перелік, який має писатися через кому: ні дружини твоєї, ні домашнього краму тощо.

Вдруге ми бачимо цю заповідь вже у трохи іншому формулюванні, де написано: «Не забажай дружини ближнього твого, ні дому ближнього твого, ні всього, що в домі ближнього твого». Змінене формулювання — це не випадковість. Адже саме в той період (VII століття до н. д) з’явилися шлюбні контракти, які захищали права жінок.

В 1936 році вперше в сучасній історії у сан рабина було посвячено жінку — це була Регіна Йонас, яка представляла нашу течію — реформістський іудаїзм. Вона загинула в концентраційному таборі в Освенцимі у 1944 році.

Отримати сан рабина може як чоловік, так і жінка. Щоб стати рабином в нашому русі, ми повинні отримати звання магістра в області філософії, бо релігія відноситься до філософії. Потім захищаємо дисертацію з богослів'я і нас висвячують в сан рабина.

Іудаїзм завжди відповідав та відповідає на потреби суспільства. Наприкінці 80-х років минулого сторіччя вперше в історії реформістський іудаїзм починає приймати представників та представниць ЛГБТ на навчальну програму для того, аби вони стали рабинами. Рабин — це учитель. То ж чому людина такої орієнтації, за умови, якщо вона дотримується морально-етичних норм, не може навчати духовності? Адже люди в Синагогу приходять не за релігією, а за духовністю.

В ортодоксальних іудейських громадах синагога розділена на дві частини, які можуть бути розділені перегородкою, або поверхами. Жінки та чоловіки сидять окремо. У реформістських спільнотах чоловіки та жінки сидять разом, жінки можуть читати зі сувоїв Тори, можуть вести релігійні служби з Біми [подіум в синагозі, де розміщується кафедра для читання Тори та молитов під час служіння].

Тобто жінки — це повноправні члени єврейської спільноти. До речі, близько 70% голів наших релігійних громад є жінки. Це ще один доказ того, як далеко пішов прогресивний іудаїзм у тому, що стосується захисту прав людини і гендерної рівності зокрема.

Реформістський іудаїзм вважає, що єврейська традиція дана нам не для того, щоби вести євреїв у минуле, а для того, щоб допомогати людині бути людиною сьогодення. Щоб допомогати кожному відкрити свої найкращі якості. Талмуд каже: «Люби Бога в людях, які створені за Божим образом та подобою!»

Озвучена позиція не відображає погляди всіх іудеїв, а лише позицію течії прогресивного іудаїзму