«Свята краса». Києво-Печерська лавра на стародавніх гравюрах
Ростислав Хотин
Різні літописні джерела дають різні дати заснування Києво-Печерської лаври. Києво-Печерський патерик пише, що лавру засновано за князя Володимира, коли в 1013 році Святий Антоній був на горі Афон, а повернувшись до Києва, оселився в невеликій печерці на території майбутньої лаври – звідси й пішла монаша традиція на Русі.
«Повість временних літ» дає іншу, пізнішу, дату – 1051 рік. До цієї дати схиляється більшість істориків церкви, тому саме цей рік вважається роком заснування лаври. Сталося це, виходить, за князювання Ярослава Мудрого.
Лавра в ті часи і в пізньому Середньовіччі була за Києвом, розташовувалась за стародавнім містом.
«Канонічним зображенням» Києво-Печерської лаври, за висловом однієї української письменниці, вважається саме зображення голландця Абрахама ван Вестерфельда.
Але найбільше мистецької уваги до лаври припало на 19-е століття. Малював її, наприклад, Тарас Шевченко, в художньому доробку якого є кілька зображень лаври.
В старі часи навколо лаври не було жодних забудов – тільки ліси на святих київських горах і церковні храми.
Окрасою лаври був і є Свято-Успенський собор, побудований в 1073-1078 роках стараннями засновника монастиря Феодосія Печерського за ігумена Стефана. Меценатом виступив тоді князь Святослав ІІ Ярославович. Освятили Свято-Успенський собор у 1089 році.
Лавра була раніше центром книгодрукування і літописання.
Проте у ніч із 21 на 22 квітня 1718 року в лаврі сталася масштабна пожежа. Разом з численними будівлями згоріли величезний архів і бібліотека, де зберігалися книжки й рукописи ще княжих часів і періоду до Переяславської ради 1654 року.
Духовні втрати лишилися непоправними дотепер. Бо одразу після пожежі московські «борзописці» взялися переписувати літопис древнього монастиря у повну відповідність до інтересів новопроголошеної Російської імперії.
Одними з найкращих виглядів на лавру вважаються види з лівого берега Дніпра. Ще в 19-му столітті лівий берег був практично незаселений – лише ліси та дніпровські плавні.
Дніпро в старі часи був не лише водною артерією, як тепер би сказали, але й живив рибою киян, а також ченці Києво-Печерської лаври регулярно ловили рибу в водах Дніпра.
Одним із найбільших меценатів в історії лаври був гетьман Іван Мазепа.
На території Києво-Печерської лаври за гроші Мазепи були відновлені Троїцька Надбрамна церква (збудована у 1106–1108 роках) та головний Успенський собор.
Мазепа збудував Церкву Всіх Святих над Економічною брамою лаври (1696–1698).
Мури лаври і мурові вежі по її периметру – це теж будувалось на кошти Мазепи. Навіть після еміграції і смерті Мазепи – лаврські мури ще довго називали саме «мазепинськими мурами».
Також гарні вигляди на Верхню лавру з Нижньої, або, як писали на гравюрах, «Вигляд з півдня».
У ті часи, як, до речі, й нині, лавра завжди притягувала багато прочан-паломників – і не лише з України. Побувати в Києві і не сходити до лаври вважалося раніше гріхом.
Київ раніше називали «Єрусалимом Русі» і не лише тому, що місто розташоване на семи пагорбах, але й насамперед через те, що в ньому є Києво-Печерська лавра.
А ось на фрагменті гравюри видно, як виглядав раніше Свято-Успенський собор, який в 1941 році підірвали радянські енкаведисти.
Увесь повоєнний час в СРСР екскурсоводи в лаврі покладали вину за руйнацію собору на німців.
Свято-Успенський собор був відновлений вже в незалежній Україні і освячений на нове тисячоліття в 2000 році.
У 1686 році київська митрополія тимчасово і не в зовсім законний спосіб була перепідпорядкована від Константинополя Москві, і з того часу в лаврі – з перервами – переважно хазяйнувала саме промосковська гілка українського православ’я. Але після 337 років перерви, в 2023 році Києво-Печерська лавра знову стає цілком українською, відновлюючи історичну справедливість.
Києво-Печерську лавру разом з Софійський собором у Києві внесли до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1994 році.
