Три козацькі церкви Чернігівщини відновили... віртуально

19 березня, 11:10
Репортажі
Знищені шедеври української дерев’яної сакральної архітектури. Книга з доповненою реальністю - фото 1
Знищені шедеври української дерев’яної сакральної архітектури. Книга з доповненою реальністю
Джерело фото: Всі фото авторки
Неповторну козацьку церкву XVIII століття, знищену радянською владою 90 років тому, відновлено віртуально, у вигляді 3D-моделі. Тепер величний Вознесенський храм, що розміщувався в містечку БерезнА за 35 кілометрів від Чернігова, можна побачити за допомогою QR-коду. Моделі ще двох храмів представлять пізніше.

Нині практикується 3D-сканування реальних будівель, а от відновлення неіснуючих споруд є новітньою тенденцією. Представлення проєкту «Знищені шедеври української дерев’яної сакральної архітектури. Книга з доповненою реальністю», підтриманого Українським культурним фондом, відбулося 17 березня. Книгу випустив у світ харківський «Видавець Олександр Савчук».

Через відновлення пам’яті про архітектуру – до відновлення ідентичності

Представлення унікального видання відбулося в Березнинському історико-краєзнавчому музеї імені Григорія Верьовки, на батьківщині відомого композитора, хорового диригента, педагога, засновника Українського національного народного хору імені Григорія Верьовки. В експозиції музею – фрагменти внутрішньої оздоби Вознесенського храму.

Представлення унікального видання відбулося в Березнинському історико-краєзнавчому музеї імені Григорія Верьовки - фото 68994
Представлення унікального видання відбулося в Березнинському історико-краєзнавчому музеї імені Григорія Верьовки

 

Книга містить детальний опис, заміри і фото п’яти знищених храмів: один із Харківщини, другий з Полтавщини і три – з Чернігівщини. Окрім Вознесенської церкви у Березні, до видання увійшла церква з села Пакуль, що неподалік Чернігова, і з села Нові Млини неподалік містечка Борзна.

Автор книги – викладач Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидат філософських наук, українознавець – Олександр Савчук також представив інформаційний стенд із QR-кодом для зчитування об’ємного зображення пам’ятки.

Представлення як працювати з книгою і кодом - фото 68995
Представлення як працювати з книгою і кодом

 

«Без Українського культурного фонду проєкт не відбувся б, – наголосив він. – Книгу видати ми б змогли, а от доповнення – ні. Це досить великі кошти – півтора мільйона гривень мінус 20% податку. Ми дуже вдячні за фінансування проєкту, що по крихтах реконструює втрачений образ різної України. Віртуальний додаток більше спрямований на те, щоб зацікавити молоде покоління, яке багато часу проводить у смартфоні».

Користування книгою виглядає так: у одній руці тримаємо зображення на папері й текст, а в іншій – об’ємне зображення на екрані. Без смартфону книга є самодостатньою, а от моделі без книги більше нагадуватимуть іграшку.

Віртуальний 3D-вигляд храму в Березні. День - фото 68986
Віртуальний 3D-вигляд храму в Березні. День

 

Тепер, через 90 років після знищення, навіть можна уявити, як церква виглядала в різні пори року та в різний час доби, можна повертати зображення під різними кутами, дивитися зверху. Всі деталі пропрацьовані відповідно до фотографій: у 1928 році дах уже металевий, зеленого кольору, але спочатку він був із гонту.

Віртуальний 3D-вигляд храму в Березні. Ніч - фото 68993
Віртуальний 3D-вигляд храму в Березні. Ніч

 

Можна уявити і висоту споруди в 24 метри, її граційність і пропорційність, вона ніби злітає вгору. Маємо змогу побачити ті неочікувані ракурси, яких людина ніколи не бачить із землі, це дає нові знання, розуміння, уявлення про красу і гармонію. Ефект легкості споруди досягнутий завдяки високому першому поверху.

Цей шедевр спорудив ніжинський майстер Панас Шолудко у 1761 році.

Підвалини церква мала дубові, а далі – сосна. Через кожні 40–50 років, за потреби, колоди міняли на нові, підтримуючи споруду в належному стані. Важливо було правильно шалювати зверху. Навряд чи нині знайдуться люди, здатні відтворити цю красу в реальності…

Багато уваги приділяв Стефан Таранущенко фотографіям інтер’єру. Вони якісні, але їх не так багато.

Старі фотографії церкви в книзі - фото 68989
Старі фотографії церкви в книзі

 

«У наших 3D-моделях не ставилося завдання його відтворити, – зауважив Олександр Савчук. – Можливо, це завдання на майбутнє. Напевно, потрібен шолом віртуальної реальності, щоб передати відчуття простору, висоти, обсягу, оскільки смартфону це не під силу».

Скарби зберіг Стефан Таранущенко

Із 2010 року «Видавець Олександр Савчук» займається вивченням дерев’яної архітектури, особливо – сакральної. Усі ці знання можливі, переважно, завдяки роботі і спадку харківського мистецтвознавця Стефана Таранущенка, який був родом із Лебедина на Сумщині. У 20–30-х роках він дуже активно досліджував дерев’яну церковну архітектуру Лівобережної України. У кінці 20-х стало ясно, що ці споруди будуть знищені, тож дослідник прискорив свою роботу і з 1926-го по 1932 рік зафіксував близько 200 пам’яток. Це не лише фотографії, це описи й обміри, завдяки яким і зроблено 3D-моделі.

Також обміри дають змогу в натурі відтворювати споруди. У 90-х роках минулого століття була ідея зробити копію Воскресенської церкви і поставити її в музеї села Пирогове, але не сталося. А от церкву в рідному селі кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського (Пустовійтівка Роменського району Сумщини) було відновлено саме за кресленнями і описами Таранущенка.

Старі фотографії церкви в книзі - фото 68990
Старі фотографії церкви в книзі

 

Науковець завжди фотографував споруду з різних ракурсів, і це дає змогу зрозуміти, як вона вписувалася в ландшафт. І нині ми можемо бачити: Вознесенська церква для тутешнього ландшафту завелика. Але ж при будівництві виходили з потреб і можливостей громади Березни.

Харківський науковець був репресований, як і наша архітектура, і лише в 1953 році, по смерті Сталіна, зміг повернутися в Україну і продовжити роботу. У 1976 році, у віці 87 років він помер, лишивши безцінний спадок: близько шести тисяч фотографій на скляних негативах, досить точні креслення й детальні описи.

Нищення церков – це нищення національного характеру

Олександр Савчук, зокрема, сказав: «Займаючись дерев’яною архітектурою, ми мріяли дійти до такого етапу, коли зможемо не лише видати книгу, а й більш популярно сказати про це питання – про знищення архітектури як елементу нищення ідентичності. Коли ми навчаємося в школі, то вивчаємо літературу, історію, а про архітектуру майже нічого не знаємо. Це ніби дуже спеціальне, фахове знання.

А виявляється, що архітектура також передає національний характер, уявлення про красу. І коли ми хочемо дізнатися про самобутню українську архітектуру, можемо подивитися ці прекрасні споруди XVII – XVIII століття. Стефан Таранущенко це добре знав і особливо цінував народних будівничих».

Автор видання наголосив: репресії народної архітектури почалися 1801 року, коли українська церковна архітектура була заборонена. Почали надсилати з єпархій будівничих із типовими проєктами, тому в XIX столітті виникло багато типових церков, які майже нічим не відрізняються.

Неймовірна краса інтер'єру храму. Фото з книги - фото 69000
Неймовірна краса інтер'єру храму. Фото з книги

 

А в дерев’яних цервах XVII–XVIII століття ми бачимо і канон, і особливості кожного майстра, які він вносив у споруду. Крім того, дерев’яна сакральна архітектура є ознакою горизонтальних суспільних зв’язків, яких нині нам дуже не вистачає. Тоді напряму укладалася угода між архітектором, будівничим і громадою, яка, по суті, замовляла своє бачення архітекторові, а він це виконував, звісно, зі своїми пропозиціями. Такі угоди збереглися, вони опубліковані у представленому виданні. Зокрема, і про Вознесенську церкву в Березні.

Руйнування церкви – це не лише руйнування архітектурної споруди. Це – руйнування традиційного українського ладу, і це сприймалося як трагедія, бо церква також і громадська споруда, де люди обмінюються інформацією, співпереживають, вирішують нагальні питання.

«Українська дерев’яна архітектура передає національний характер, уявлення про красу, – зазначив Олександр Савчук. – Це наша пам'ять, те, що формує наш світогляд і світосприйняття. Храми будувалися переважно безіменними для нас майстрами, але деякі з них були, без перебільшення, шедеврами світової архітектури».

Інформаційний стенд з довідкою про церкву і QR-кодом - фото 68996
Інформаційний стенд з довідкою про церкву і QR-кодом

 

Для багатьох мешканців Березни місце, де стояла козацька церква, знайоме, на презентацію стенду завітали активні березинці, які ділилися спогадами і переказами родичів про зруйнований храм. До речі, найцінніші ікони з цієї церкви перебувають у Національному художньому музеї України в Києві.

Представлення названого проєкту відбулося як маленький експеримент – дослідження, чи працюють нині горизонтальні суспільні зв’язки. «Для організації заходу ми свідомо не зверталися до державної адміністрації, департаменту культури, було цікаво, чи зможе дзвінок незнайомої людини призвести до якоїсь події, як працює громада сьогодні, – розповів Олександр Савчук. – Адже ми знаємо, що Україна вижила завдяки своїм горизонтальним зв’язкам: звичаєвому праву, вмінню триматися купи, взаємодопомозі незалежно від вертикалі влади».

Стенд розмістили на місці, де колись була церква - фото 68998
Стенд розмістили на місці, де колись була церква

 

Мову 20-х років минулого століття також зберегли

Книга зроблена у вигляді альбому, з наголосом на ілюстративний ряд. Сучасних правок у текст Стефана Таранущенка не вносили, збережена харківська мова 20-х років минулого століття.

Представлення книжки - фото 68997
Представлення книжки

 

Видана книга за бюджетний кошт і передана у 250 державних організацій країни: районні й обласні бібліотеки, профільні навчальні заклади, де вивчають архітектуру, профільні та краєзнавчі музеї. 1000 примірників уже розіслано, 25 примірників отримали фахівці, що займаються означеною тематикою. Отож книга є у Березнинському музеї, в бібліотеці і в школі. Трохи згодом, десь улітку, має бути надрукований додатковий наклад, і книга з’явиться у вільному продажу. Попит уже є, ціна прогнозується доступною.

У межах проєкту записані три відеоролики і п’ять відеолекцій із фахівцями в галузі сакральної архітектури, з тими, хто займається пов’язуванням архітектури з ідентичністю й пам’яттю людей, адже архітектура живе довше за людину, тому є свідком різних подій і впливає на створення образу краси. Архітектура – пасивний, але дієвий фактор у формуванні наших дітей і нас. Усе це можна знайти на сторінці проєкту в Фейсбук і на сайті «Видавець Олександр Савчук».

І фортеця була гігантською…

Одними з перших погортали це унікальне видання і протестували QR-код чернігівські й столичні журналісти під час престуру. Вони взяли участь у встановленні інформаційного стенду на тому місці, де височіла Вознесенська церква. Визначив це місце з допомогою старовинних мап і планів чернігівський історик Олександр Бондар.

Чернігівський історик Олександр Бондар - фото 68999
Чернігівський історик Олександр Бондар

 

«БерезнА – це літописне місто Березів, перша згадка про яке датується 1152 роком, – розповів кандидат історичних наук, знавець фортифікаційних споруд Чернігівщини Олександр Бондар. – Після руйнацій і занепаду під час буремних подій ХІІІ століття відродження поселення почалося в XVII столітті, коли землі Чернігівщини увійшли до складу Речі Посполитої. Петро Кулаковський довів: у той час поселення називалося Райгородом. А з 1648 року – це вже Березна».

Довгий час вважалося, що від березнинської фортеці не лишилося слідів. Але це не так. Сліди шукали не там. Науковці не могли уявити, що фортеця займала аж 27 гектарів і була гігантською навіть за мірками Гетьманщини. Це розмір не сотенної, а полкової фортеці. На кінець XVIII століття в Чернігові нараховувалося близько 700 дворів, а в Березні – 1002 двори. Тож велика кількість населення мала постійні релігійні потреби, тому тут було 10 дерев’яних церков. Майже всі розташовувалися у фортеці. Лише у другій половині XVIII століття почали будувати культові споруди за валом.

На другу половину XVII століття навколо фортеці були вал і гострокіл, Чернігівські й Стольненські ворота, бійниці, а всередині був замок. Сучасні технології дають можливість накласти старі карти і плани Березни на супутниковий знімок місцевості і з точністю до 10 метрів визначити місце розташування Вознесенської церкви. У давніх описах сказано, що церква була біля Чернігівської брами, недалеко від валу. Так розповідають і місцеві жителі, які досі зберегли назву району – Вал.

P. S. Роботу над проєктом команда розпочала у серпні минулого року. У квітні відбудеться низка презентацій п’яти об’єктів, що увійшли до книги. У травні проєкт має завершитися.