- UK
Після того, як апостол Петро воскресив Тавіфу в місті Іоппії, він зупинився там в одного Симона. Прикметним є те, що Лука згадує ремесло цього чоловіка, яке грецькою мовою називається словом βυρσεύς (Дії 9:43). Що це було за ремесло і чому воно згадується в Писанні?
Якщо ми заглянемо в переклади Біблії, то побачимо великі різнобіжності у передачі грецького βυρσεύς: кожомяка (Куліш), гарбарник (Огієнко), гарбар (Хоменко), шкіряник (Духонченко), кожум’яка (Філарет), кожевник (Синодальний), чинбар (Попченко). Яке ж із цих слів найкраще відповідає грецькому βυρσεύς і чому це важливо?
Згідно з біблійними енциклопедіями [1], грецьке слово βυρσεύς позначало людину, яка займалася вичинкою шкур тварин. У процесі вичинки шкури вимочували у вапні, потім з одного боку шкур знімали шерсть, а з іншого зішкрібали плівку (міздрю), після чого шкури дубили в розчинах деяких рослин і фарбували. Цей процес залишився в цілому незмінним дотепер, тільки сьогодні він здійснюється промисловим методом і в якості реагентів використовують хімікати [2].
Грецько-англійські словники Нового Завіту перекладають βυρσεύς як tanner, а англо-українські словники перекладають tanner як «чинбар», і саме це слово використовується в українській мові на позначенні ремісника, який чинить шкури. Ось яке визначення цьому слову дає Словник української мови в 11 томах (СУМ 11):
ЧИНБАР, я, чол. Ремісник, який чинить, обробляє шкіри.
А ось як описується чинбарство в Українській радянській енциклопедії:
ЧИНБАРСТВО — стародавній кустарний промисел по вичинці шкіри тварин. На Україні найпоширенішим був такий спосіб обробки шкіри для взуття: шкіру вимочували в суміші вапна і попелу (золи), потім знімали волосяний покрив і міздрю, клали в хлібний квас, присипаючи дубовою корою (дубили), просушували, фарбували, лощили. Згодом з чинбарства виділились як окремі промисли кушнірство (обробка шкіри для кожухів) і лимарство.
Подібний опис знаходимо і на сайті «Українські традиції»:
Вичинка шкіри волів та коней, з якої шили взуття, була відома на Україні під назвою чинбарство (на Західній Україні – гарбарство), вичинка шкіри овець для одержання овчини називалася кушнірством. У чинбарстві розрізнялося ще лимарство – вичинка шкіри-напівфабриката, так званої сириці, яка йшла на виготовлення збруї та інших господарських виробів [3].
Тепер розглянемо слова, вжиті в наявних перекладах. Слово «гарбарник», вжите в Огієнка, не засвідчене в словниках. Словниковою формою є «гарбар». Згідно зі Словником української мови у 20 томах (СУМ 20), «гарбар» – це застаріла назва чинбаря. Оскільки ми здійснюємо сучасний переклад, то від застарілого слова ми відмовилися.
«Кожум’яка» теж не підходить за значенням, бо це «майстер, що виробляв сирицю» (СУМ 11), тобто недублену шкіру (переважно яловичу, свинячу або верблюдячу), оброблену жировими речовинами. Крім того, «кожум’яка» має стійку асоціацію з казкою про Кирила Кожум’яку, через що цей варіант невдалий.
Нарешті, розглянемо «шкіряник». Ось яке визначення дає йому СУМ 11:
ШКІРЯНИК, а, чол.
З цього визначення випливає два факти. По-перше, «шкіряник» може бути назвою сучасної професії промислового виробництва шкіри і вживання «шкіряника» на позначення стародавнього чинбаря може бути анахронізмом. Цікаво, що так називається, наприклад, шкіряний завод на Івано-Франківщині і так називаються його працівники:
Адже вчасно отримавши свою частку заробленого, хтось із шкіряників витратив би ці гроші на ліки, хтось — на комп’ютер чи книжку для дитини, передплатив би газету (Микола ПЕТРИЧУК. Зарплата канула в «Печерському офшорі». Газета «Галичина», 12 червня 2014 року).
По-друге, це слово може позначати також і лікаря-дерматолога. З огляду на ці факти, «шкіряник» теж не підходить для передачі грецького слова.
Таким чином, найбільш точним відповідником грецького βυρσεύς є «чинбар». Це слово і вжите в Новому перекладі, а для ясності до нього подано примітку. До речі, «чинбар» вживане й сьогодні: так називається шкірзавод у Києві.
Чому ж у книзі Дій згадується ремесло Симона? Річ у тім, що серед євреїв чинбарство вважалося нечистим, оскільки чинбар через дотик до трупів тварин і їхніх шкір вважався нечистим. Крім цього, від вичинки шкур ішов сильний сморід. Внаслідок цих обставин ремесло чинбаря серед євреїв вважалося огидним і мерзенним. Якщо чинбар приховав своє ремесло від своєї нареченої, то раввіни вважали це шахрайством, яке анульовувало шлюбний контракт. За Мішною (частиною Талмуду), дружина могла вимагати розлучення, якщо її чоловік став чинбарем (Кетувот 7:10).
Зупинившись у чинбаря, Петро показав, що він уже переміг деякі єврейські упередження. Цей крок підготував його до наступної перемоги, значно більшої і важливішої в Божому плані спасіння, – увійти в дім язичника Корнилія, що правовірному єврею заборонялося. Якщо Петро зміг увійти в дім нечистого за тодішнім розумінням єврея, то зможе увійти і в дім ще більш нечистого язичника, бо «що Бог очистив, того ти не вважай нечистим» (Дії 10:15).
P. S. У сучасній Яффі (зараз це район Тель-Авіва) і досі є будинок, де, як вважається, жив Симон-чинбар, у якого гостював ап. Петро. Будинок знаходиться біля самого моря, як і сказано в Діях 10:6, і на його даху Петро побачив видіння, описане в Діях 10:10-16. Автору пощастило побувати біля будинку у 2017 році.
[1] International Standard Bible Encyclopedia, Baker Encyclopedia of the Bible, Erdmans Dictionary of the Bible, тощо.
[2] З вичинкою шкур автор знайомий із власного досвіду: в молодості одного разу я вичинив кролячі шкури, і з них мама пошила моїй сестрі шубу.
