«Український кіберпанк» дарує людству надію
Під час майстер-класу витинатимуть за допомогою скальпеля стилізований тризуб, ангела-охоронця України або знаменитого півника з Бородянки. На захід запрошують всіх охочих від 13 років. Особливо будуть раді бачити родини наших захисників.
Цикл робіт «Український кіберпанк» розповідає історії цивільних і військових, які втратили кінцівки або мають пошкоджене обличчя внаслідок бойових дій чи обстрілів.
«Коли людина зазнає травми, дуже легко впасти в депресію, зневіритися і не бачити попереду жодної перспективи. Часто і суспільство стигматизує людей із фізичними відмінностями, а також є проблеми із інклюзією таких людей: від організації простору, у якому вони мають пересуватися, так і в готовності брати їх на роботу чи в будь-який спосіб приймати.
Проте російське вторгнення і нескінченні людські жертви, а також травми, через які проходять безліч українців, мають змусити наше суспільство стати більш відкритим до людей із фізичними відмінностями.
Водночас багато-хто з тих, хто проходить через такі травми, виявляють неймовірну жагу до життя і бажання вийти за межі можливого. Вони опановують біонічні протези і не лише заново вчаться ходити, але й займаються спортом, танцюють балет, катаються на скейті, а також показують дива дрібної моторики на протезах рук. Вони одружуються, стають батьками. Це приклад для нас, людей із цілими кінцівками, таких, що бачать і чують, але нерідко здаються на півдорозі», — пояснює концепцію мисткиня Марія Мартиненко-Гупало.
Чому кіберпанк? Цей стиль у літературі, дизайні і сторітелінгу асоціюється із постапокаліптикою, із антиутопією. Здебільшого, у кіберпанк-сюжетах фігурують люди-роботи, опановані машиною, які живуть у чомусь схожому на Матрицю. У сучасному технологізованому світі це популярний троп, адже ми нерідко замислюємося, наскільки алгоритми вже контролюють нас і яка частка людського залишиться у цьому світі незабаром. І, здавалося б, де яскравіший приклад цього, як не в людині, у якої три кінцівки з чотирьох – біонічні, ще й протез замість ока, на фоні випаленої землі. Та українські воїни і громадяни, за іронією, є прямою протилежністю до кіберпанку, адже вони використовують ці здобутки у протезуванні для того, аби проявити свою гідність і велич Людини. Таким чином, український кіберпанк – це повна протилежність тій постапокаліптиці, яка притаманна оригінальному кіберпанку, оскільки той перший дарує людству надію.
Марія Гупало народилася і живе у Львові. Закінчила Український католицький університет. За фахом Марія викладач богослов’я, викладає низку курсів на філософсько-богословському факультеті УКУ, а також окремі курси для студентів інших спеціальностей. Її цікавить зв’язок між релігією, етикою та збереженням навколишнього середовища.
Захоплення витинанкою проявилося у 2013 році. Відтоді Марія створює роботи у цій техніці. В якийсь момент, натхненна іншою місцевою художницею, Марія винайшла свій стиль – монументальну витинанку.
Художниця постійно шукає нові форми вираження, техніки вирізання та обробки паперу, нові види матеріалів, експериментує з різними етнічними, історичними та сучасними стилями, а також з об’ємними формами.
Зараз мисткиня зосереджена на роздумах про війну в Україні та про те, як її переживають українці: переселенці та позбавлені домівок; військові та їхні родини; люди, яких війна травмувала фізично чи морально; жертви російського тероризму та звірств. Вона зображає, як українці захищають своїх дітей, свої цінності, те, що є найдорожчим у їхньому житті, не втрачаючи при цьому людського обличчя.
Реєстрація на майстер-клас за лінком: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfYUtURjcXsZ26PKsj-jch27bWC0LFKkFryjxVaJtzxBs1BVw/viewform.
