Український Великдень і російський сатанізм
Рік у рік українці традиційно старанно готуються до урочистої зустрічі Пасхи. Це – свято радості. У ніч на Великдень мільйони українців йшли до церкви, щоб молитовно вшанувати Воскресіння Христове та, за українською традицією, освятити пасхальні дари – паски та яйця.
На жаль, ось уже другий рік мільйони українців позбавлені цієї Великодньої радості. Загарбницька війна, яку розв'язала Росія проти України, вкрала цю радість.
Смерть, страждання, горе та плач – ті почуття, які другий рік відчувають православні українці замість Великодньої радості.
У підземеллі – як перші християни
Ніколи не забуду, як мої старенькі батьки змушені були торік в оточеному Чернігові готуватися до Великодня у погребі під невпинними російськими бомбардуваннями. Без електроенергії, води та тепла. То справді був Великий піст.
Весь мікрорайон на околиці міста, де живуть мої батьки, був значною мірою стертий з лиця землі російськими «визвольними» ракетами. Але попри це батьки все одно готувалися до Великодня. У погребі, подібно до перших християн древнього Риму. Замість дзвонів – оглушливі вибухи російських бомб, що падали в нашому городі поряд із батьківською хатою.
І все ж, вони чекали на Великдень. З молитвою та надією на звільнення та перемогу. Адже Великдень – це свято визволення та перемоги життя над смертю. І вони її дочекалися. Незадовго перед Великоднем російські окупаційні війська, зазнавши поразки від української армії, змушені були відступити від Чернігова.
І хоч у багатьох українських областях російські окупаційні війська були відкинуті назад до російських кордонів, жах війни триває.
Росія зі своєї території не припиняє бомбардувати та обстрілювати ракетами мирні міста, знищувати цивільну інфраструктуру України.
На південному сході країни в багатьох українських селах та містах багато громадян, так само, як і рік тому мої батьки у Чернігові, готуються зустрічати Великдень у льохах та бомбосховищах, під безперервними бомбардуваннями та обстрілами з боку Росії.
Зустрічатимуть Пасху Христову і українські солдати. На фронті, в окопах, з молитвою та вірою у перемогу. На своїй землі.
Практично у всіх українських церквах зараз завчасно освячують тисячі пасок та яєць, які передають на фронт нашим воїнам як символ нашої духовної солідарності, підтримки та віри у перемогу.
Щоб наші воїни, попри все, разом з нами змогли відсвяткувати Великдень Христовий.
Горлорізи – «защитники православия»
На «священную войну» і на всі злочини, які чинять в Україні російські загарбники, їх благословляє московський патріарх Кирило Гундяєв.
На Страсному тижні, з метою залякування українців, виклали в інтернет відео, на якому російські бойовики ПВК «Вагнер» відрізають ножем голову українському полоненому солдатові. Беззбройному, зв'язаному, знесиленому від тортур і побиття…
Це сатанинське злодіяння скоєне тими, хто прийшов на українську землю під фальшивими гаслами про «защиту православия», «русского мира» та міфічної «святой Руси», і винищує православних українців, яких ще нещодавно називали «братським народом».
Це красномовно свідчить про те, кими вони є насправді...
Днями мою родину спіткала трагічна звістка.
Мій двоюрідний брат В'ячеслав, який є полковником Збройних сил України, у боях із російськими окупантами під Краматорськом був тяжко поранений. Він втратив ногу, але, слава Богу, залишився живим. Нині він у шпиталі, де лікарі борються за його життя. У нього дружина та двоє дітей.
Важко описати, з якими почуттями його діти, дружина, рідні та близькі цього року зустрічатимуть Великдень.
І таких прикладів є десятки тисяч. Але це ще не найстрашніше.
Адже багато хто з українців щодня безповоротно продовжує втрачати своїх батьків, матерів, дітей, братів та сестер.
Ось уже другий рік... З якими почуттями вони зустрінуть цей Великдень?
Нещодавно ЗМІ облетіла звістка, як українського солдата Степана із Прикарпаття врятувала від смерті книга Нового Завіту.
Він потрапив під російське бомбардування і був поранений уламками снаряда. Йому загрожувала неминуча смерть, адже уламок потрапив у живіт… Але саме в цьому місці у солдата висіла поясна сумка, в якій лежав кишеньковий Новий Завіт. Уламок потрапив у священну книгу, пробив її наскрізь, але завдяки цьому не пройшов далі і лише трохи пошкодив живіт солдата.
Це справді диво, яке відбулося на наших очах. І таких чудес на цій війні є чимало.
Ми віримо, що незважаючи на смерть, страждання, горе та плач, які несе ця війна, Україна не лише вистоїть, а й переможе. З Божою допомогою. Ця надія ще більше зміцнює віру в Бога.
Тому ми з особливим почуттям, як ніколи, готуємось цього року зустрічати свято Великодня Христового. На жаль, часто без традиційних урочистостей та радості, але з глибокою вірою та надією.
Торжеству Пасхи передувало страждання, розп'яття і смерть. Але за цим прийшло Воскресіння і перемога життя над смертю. Саме з такими почуттями мільйони українців готуються до зустрічі Великодня.
