Умань православна

Умань – не перше, але й не друге місто Черкащини. Розташована на перехресті шляхів і майже рівновіддалена від Києва та Черкас. Трохи більша відстань до столиці компенсується наявністю автобану Київ – Одеса, а відтак і можливістю швидше доїхати. Коли на початку 1950-х виникла ідея створити нову область в Україні, то два міста претендували стати обласним центром: Черкаси та Умань. Перемогли перші, і насамперед через наявність поруч Дніпра. Однак уманчани з цим не змирилися і постійно впливають на політико-економічну і міжрелігійну ситуацію в області. Релігійне життя Умані не обмежується паломництвом брацлавських хасидів. Адже тут активно діють православні громади та знаходиться єпархіальне управління Уманською єпархією УПЦ (УПЦ МП). Від того як розвиватиметься релігійна ситуація в Умані значно залежатиме і те, що буде в області.

Один з православних архієреїв навіть звертався до Києва аби його титул був «єпископ Черкаський та Уманський». Не дозволили. Сказали, що занадто багато хоче.

Стосунки між православними в самому місті та й районі традиційно складаються достатньо толерантно. Без хамства і заворушень. Коли в травні 2008 року було утворено Уманську єпархію УПЦ (УПЦ МП) та рукопокладено на правлячого архієрея Антонія ((Боровика)) спершу здавалося, що це буде чергова тиха синекура для нового Владики. Може б так і було, та не так сталося як гадалося. Вже в листопаді того ж року в єпархії був новий керучий. Ним став єпископ Пантелеймон ((Бащук)). Причина – конфлікт з настоятелькою місцевого монастиря. І це було лише початком. Гордий характер уманського духовенства постійно давався взнаки і наступним архієреям.

На початку війни місцеві священники звернулися до митрополита Пантелеімона ((Лугового)) з проханням відмовитися від поминання кирила під час служб. І Владика погодився. Сталося те, чого в Черкаській єпархії УПЦ (УПЦ МП) так і не сталося.

Проти тих, хто зрікся кирила в Уманській єпархії репресій не було. Та воно і не дивно, адже припинення поминання було підкріплене відповідним архієрейським Указом. Більше того – митрополит Пантелеімон прямо і непрямо тиснув на тих, хто продовжував поминати кирила. Натомість утиски були в Черкаській єпархії.

Після травневого Собору УПЦ (УПЦ МП) прихожани та духовенство Уманської єпархії свого ставлення до керівника рпц не змінили. Навпаки. Антиросійські настрої серед священиків і віруючих лише посилились. Однак і бажання переходити до ПЦУ вони не виявляють. Навряд щось змінять і звернення місцевих рад про заборону УПЦ МП.

Засідання Уманської міської ради, на якому повинні розглянути петицію «Про заборону діяльності Української Православної Церкви Московського Патріархату на території Уманської міської територіальної громади» може хіба підтримати негатив на рпц, однак не зможе вплинути на небажання вірян та кліру Уманської єпархії переходити до ПЦУ.

Щодо того чи підтримають депутати петицію складно спрогнозувати. Насамперед через те, що саме тут має великий вплив народний депутат України Антон Яценко. А він вміє дивувати. І тому як проголосують міські депутати – загадка. Ба більше, можуть бути і сюрпризи за результатами голосування.