Предстоятелю Української Греко-Католицької Церкви

Патріарху Святославу (Шевчуку)

Ваша святосте!

Як Вам відомо, Сенат Республіки Польща нещодавно ухвалив заяву з приводу 70-річчя Волинської трагедії, в якій події 1943-го року названі «етнічною чисткою з ознаками геноциду».

Таким чином, український народ звинувачено у здійсненні важкого злочину, до якого насправді він не причетний. На жаль, польські політичні й державні діячі, фактично, проігнорували відповідні звернення української сторони, в тому числі Церкви, яка застерігала, що подібний крок лише роз’ятрить давні рани, не сприятиме українсько-польському примиренню, і лише підграє тим силам, які не зацікавленні в існуванні двох сильних європейських держав – України і Польщі.

Переконаний, що негативні наслідки рішення польського Сейму ми дуже скоро відчуємо. Адже історична і національна несправедливість, яка у даному випадку була виявлена щодо України – добрий грунт для різноманітних спекуляцій і подальшого нагнітання напруженості між українцями і поляками. Відомо також хто з цього скористає. Це будуть інші держави, передусім Росія, яка докладає чималих зусиль, щоб закрити перед Україною двері до Європейського Союзу, втягнути її в «рускій мір», а отже позбавити нас європейської і демократичної перспективи.

Дорогий владико, з 26 по 29 червня Ви перебуватимете з візитом у Польщі, де плануєте підписати спільну декларацію Католицької Церкви в Польщі, Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) та Римо-Католицької Церкви в Україні у зв'язку з 70 – річницею Волинської трагедії.

Очевидно, що підписання такої спільної декларації може стати позитивним кроком для нормалізації добросусідських стосунків між Україною і Польщею. Адже високий авторитет Церкви є безсумнівним як в Україні, так і Польщі.

Однак, не можна більше допускати помилок, що їх допустилися, зокрема польські політики, які наполягли на неприйнятних для України формулюваннях, зокрема звинувативши українців у «злочині», «етнічних чистках», «геноциді».

Водночас, на моє переконання, треба взяти до уваги позитивний досвід у врегулюванні українсько-польського конфлікту, який мав місце на Волині під час Другої світової війни, зокрема консенсус, що вже був досягнутий між українською і полькою Церквами, про що йдеться у заяві  Громадського комітету «Примирення між народами»: «Як добрий задаток, маємо на сьогодні приклади такого взаємного прощення, здійснені ієрархами наших Церков у 1946, 1987 та 2005 роках. У 2003 році пролунали спільні заяви українських та польських інтелектуалів, а також офіційних представників обох держав — спочатку найвищих законодавчих органів (Верховної Ради України та Сейму Республіки Польща), а відтак — президентів України та Польщі. Тож на сьогодні маємо надзвичайно важливі для обох народів довершені акти взаємного прощення».

Зрештою, УГКЦ, яку Ви маєте честь сьогодні очолювати також має  великий і позитивний досвід полагодження українсько-польського конфлікту в інтересах двох народів. Ще у 1945 році на Колегії святого Йосафата в Римі Примас Польщі Авґуст кардинал Ґльонд та український єпископ Іван Бучко започаткували діалог, який згодом дав можливість літургійного затвердження Акту взаємного прощення і поєднання, яке відбулося 19 червня 2005 року у Варшаві та 26 червня 2005 року у Львові.

Крім того, не можна ставити під сумнів засадничі  принципи на яких базується українська історична пам'ять, а відтак національна справедливість. Українські військові з’єднання ОУН і УПА вели збройну боротьбу проти усіх окупантів з єдиною метою – відновлення Української держави. Це була справедлива боротьба на своїй землі.

Після згаданої резолюції сейму Республіки Польща, українсько-польські взаємини ввійшли у фазу особливого напруження, що з огляду на національні інтереси і європейське майбутнє двох країни є ненормальним.

Сподіваюся, дорогий владико, що УГКЦ у Вашій особі зробить все можливе, щоб взаємини між двома великими народами – українським і польським – були по-справжньому дружніми, партнерськими, а усі, хто загинув на Волині у 1943 році були гідно пошановані.

З повагою

Богдан Червак,

голова ОУН,

парафіянин Церкви Святого Миколая Чудотворця

На Аскольдовій Могилі

Статтю також опубліковано на

«Історичній правді»