Якщо вирішили евакуюватися – збережіть ідентичність. Як українці у Данії об’єднуються навколо церкви
Евакуація.City поговорила про українську спільноту у Данії та евакуйованих українців з отцем Василем та Іриною Шевченко, яка живе у країні 10 років.
В Україні отець Василь був священником Української Греко-Католицької Церкви в містечку Козова на Тернопільщині. Крім того, він є проповідником і одним з місіонерів Божого Милосердя. Таких місіонерів у всьому світі всього тисяча.
Датчани здивовані, настільки ми схожі
Ірина Шевченко разом з чоловіком Олексієм 10 років тому приїхали з України в Данію на практику. Тоді вони були студентами аграрного коледжу, і залишилися тут працювати за спеціальністю. Зараз жінка навчається в гімназії та підробляє, поки підростає маленька донька. У вільний час волонтерить з українцями.
Ірина розповідає: країна завжди відкрита для талановитих людей з усіх країн. З України Данія приймає, зокрема, студентів аграрних коледжів та інших спеціальностей.
"Це поширений легальний і найпростіший спосіб потрапити в країну і тут залишитися. Не всі хочуть працювати в аграрному секторі, але українці радо беруться за цю роботу", – розповідає українка.
За словами Ірини, українці в Данії зберігають ті ж традиції, що в Україні: святкують релігійні свята, наприклад Пасху.
"На свято Івана вони також пускають вінки на воду, готують святкування, подібно як в Україні", – ділиться Ірина.
Українці в Данії відзначають День Незалежності, День вишиванки. Кожного року проводять день української культури. В країні поширена практика зустрічей українців у вужчих колах у бібліотеках, де вони збираються і щось обговорюють.
"Під час ковіду не припиняли зустрічей, але збиралися в основному в когось вдома на чаювання", – каже жінка.
За словами Ірини, нещодавно створили асоціацію українців у Данії. Завдяки їй люди з різних регіонів країни мають можливість зустрітися, однак в основному в онлайн режимі. В кожному з регіонів є представник, який курує інших українців свого регіону.
"Ця організація створена для новоприбулих українців у Данії. Її заснували до війни, але зараз її робота акцентована на переселенців з України", – додає Ірина.
Українці в Данії розкидані по всій території країни. Ірина розповідає, щоб легше було інтегруватися, наприклад, влаштовують зустрічі українських та данських дітей. Датчани люблять влаштовувати походи в басейни, барбекю, музеї. Так українці можуть ближче познайомитись між собою і з датчанами.
"Вони здивовані від того, наскільки ми схожі. Раніше над цим не задумувались. Інтегруватись неважко", – ділиться українка.
У Копенгагені багато синьо-жовтих прапорів
У Данію отця Василя з родиною перевели служити прихожанам двох молодих громад – у містах Вайле та Ольборг півострова Ютландія. Це звична церковна практика, коли священника можуть у будь-який момент перевести на служіння в інше місто чи країну.
"На початку служіння був у столиці Данії. Стільки синьо-жовтих прапорів, як у ці дні висить у Копенгагені, я за життя не бачив. І це не тільки зовнішня декларація, це дипломатична і фінансова підтримка України", – розповів священник.
У громадах Данії, де тепер служить отець Василь, є жителі з різних регіонів України. Серед них представники греко-католицьких та православних християнських спільнот.
"Є спільнота, яка вже була тут, і є група переселенців, які приїхали тепер. Багато українців з центральних та східних областей України. Тутешні українці радо відгукуються і допомогають їм", – пояснив отець.
Українські спільноти в Данії досить активні в громадському житті та мають середовища для зустрічей поза церквою.
Втім, у країні діють суворі правила для мігрантів. Вони вивчають данську, з якої складають іспит, щоб могли залишатися в країні. Знання англійської допомагають лише порозумітися на початку.
За словами отця Василя, сучасні українські громади в країні "зуміли побудувати тут своє життя і хочуть зберігати свою ідентичність: українську та греко-католицьку".
"Коли у автокатастрофі загинула 12-річна українка, батьки шукали українського священника. Родина, яка планувала хрестини, також шукала отця, який буде не з московського патріархату. Війна вносить корективи. Люди починають в собі плекати ідентичність, бо нарешті розуміють, хто є хто", – наводить приклад отець.
Війна, за словами священника, "здатна об'єднати народ в моноліт на основі спільних цінностей". Вона змушує робити чіткий вибір і не бути "десь посередині".
Отець Василь каже, що цінності ЄС мають християнські основи. Водночас він застерігає, що нам не варто плекати ілюзій щодо Європи:
"Не можна Європу ідеалізувати. Але багато добрих речей варто в них повчитися. Українцям, які зараз вибудовують свою незалежність, треба брати позитивний досвід – бути бджолою, яка бачить добре в інших суспільствах. Бо досягти всього, що вони збудували, було непросто. Багато людей у Європі також віддали життя за ці цінності. Але ми, які виборюємо цю незалежність, маємо вчитися від тих народів, які її вже здобули. Бо це прокладений шлях".
Візит до Ватикану
З 23 по 25 квітня у Ватикані відбулася ІІІ Всесвітня зустріч Місіонерів Божого милосердя, яку відвідав отець Василь.
"Цьогоріч справді відчувалася особлива увага до України. Мали зустріч з місіонерами з Америки, Канади. Вони одні з перших почали писати до нас, коли почалася війна. Вся увага міжнародної спільноти, представників церков багатьох націй прикута до нас. І ми відчували цю увагу, підтримку, молитву, солідарність цілого католицького світу", – поділився враженнями отець Василь.
Папа Франциск проводить таку зустріч кожних 2-3 роки. Цього року у дійстві взяли участь понад 400 місіонерів з усього світу. За словами отця Василя, під час місіонерської зустрічі Папа демонстрував особливе ставлення до України.
"Зі свого досвіду і спілкування з Папою, я не побачив жодної "зради". Навпаки, безпрецедентна підтримка Святого Престолу України, нашої Церкви", – повідомив священник.
Евакуйовуватись чи ні
"Безпека – основоположне право людини. Не всі здатні залишитися. Рішення евакуюватися не можна узагальнювати. Кожна людина, сім'я приймає це рішення індивідуально. Цей вибір не завжди є обдуманий і логічний, бо часто люди роблять його на емоціях", – пояснив священник.
Він наголошує, що тимчасовий захист – не означає забезпечення усім.
"Європа допомагає всім, чим може. Але Європа – це насамперед праця: над собою і своїм внутрішнім розвитком", – роз'яснив отець.
Якщо ж вирішили покинути Україну, каже отець Василь, обов'язково намагайтеся зберігати свою ідентичність, коріння, внутрішній світ. А найкращим прикладом для цього є наші громади за кордоном.
