Єпископ УАПЦ: Патріарх Кіріл має покаятися на Червоній площі

Про пропозиції патріарха Кіріла, їх причини та взаємовідносини між УАПЦ та РПЦ розвідає єпископ Вишгородський і Подільський, вікарій Київський УАПЦ Володимир (Черпак).

– Владико, як сприйняли в церкві таку пропозицію патріарха Російської церкви?

– Ця пропозиція не викликала певного здивування, адже Московська церква вже давно нам про це говорить. Зокрема, РПЦ закликає, щоб УАПЦ верталась з покаянням в лоно своїй матері-церкви. Про це ще говорив попередник патріарха Кіріла Асєксій ІІ. Це так би мовити доктрина цієї церкви. Втім, РПЦ не є нашою матір’ю-церквою. Для нас матір’ю-церквою є Константинопольська церква, а ми вже є «матір’ю» для РПЦ.

– Як давно РПЦ пропонує УАПЦ увійти до її складу?

– Такі пропозиції почали вперше звучати від РПЦ 1995 року, коли рух за УАПЦ набув широкого розмаху, а потім призупинився. Тоді РПЦ і почала закидати доктрину, щоб УАПЦ увійшла до її складу. Особливо це поширилося після їхнього собору 1995 року. Втім, тоді про це і мови бути не могло, адже УАПЦ повернулася до статусу XVIIстоліття.

– У перспективі УАПЦ може увійти до РПЦ?

– Я не уповноважений відповідати за всю церкву, тому висловлю лише власну думку. Розумієте, якби Патріарх Кіріл, приїхавши в Україну, запросив нас на переговори, то ми би зовсім по-іншому реагували на цю пропозицію.  

Відзначу єдине, УАПЦ зацікавлена в переговорах з РПЦ і готова до них, однак для нас неприйнятне формулювання РПЦ, яка хоче цитую:«уврачевать разкол», тобто хоче, щоб ми публічно покаялися і повернулися так би мовити до неї. Така вимога для нас абсолютно неприйнятна.

Тим паче, церква – це не тільки священництво, ієрархія, але й миряни. І якщо навіть ієрархія зрадить автокефальну церкву і погодиться на заклик Кіріла, то миряни не перейдуть до РПЦ. УАПЦ має велику діаспору за кордоном. Миряни можуть запросити будь-якого зі священнослужителів і таким чином церква все одно діятиме.

Натомість РПЦ не хоче йти на діалог, постійно принижує нас. Так, це велика і багата церква, проте їй ніхто не дав права гнобити інші конфесії так, як це робить Патріарх Кіріл. Він заявляє:«вы знаете, украинскость это извечная болезнь русской души». На такі виловлювання відсутні коментарі. Ця церква повинна привселюдно покаятись, вийти на Червону площу, так як румунський патріарх. Так-так, він співпрацював з Чаушеску, от і покаявся. Так і російська церква повинна покаятися і шукати діалог з Київською церквою. Бо я вважаю, що розкол в Україні це все-таки гріх Московської церкви через єресь сергіанства (політика лояльності Московського патріархату до комуністичного режиму в СРСР – Ред.).

– На Вашу думку, чому РПЦ хоче приєднати УАПЦ до свого складу?

– Як на мене, то РПЦ усвідомлює, що вона залишається без України і Білорусі один на один з іновірцями. Відпадають так звані інтелектуально-духовні донори і створюють свою церковну структуру. Хоча в такому випадку РПЦ обирає не ту тактику для співпраці, зокрема, з українськими церквами. Наразі основна мета Російської церкви – чим гірше в Україні, тим краще для неї.

– Наскільки велика УАПЦ?

– Сказати досить важко, потрібні правдиві соціологічні дослідження. УАПЦ має близько 2000 парафій, УПЦ КП – до 5000. Найскладніше порахувати мирян, оскільки вони поділяються на воцерковлених, тобто тих, які дотримують церковних приписів, обрядів, щонеділі ходять в церкву, і невоцерковлених, які приходять в церкву зрідка (посвятити паску чи на хрестини, похорони тощо). З власних спостережень можу сказати, що 60% православних християн становлять прихильники автокефалії та УПЦ КП. Решта – миряни УПЦ МП.

– Які стосунки УАПЦ з УПЦ МП?

– Досить напружені. Це проявляється у тому, що духовенство налаштовує мирян проти автокефалістів і вони досить агресивно ставляться до нашим віруючих і духовенства.

Більшість духовенства також вкрай неприязно до нас ставиться. Хоча власне у мене є чимало знайомих священнослужителів з УПЦ МП і навіть РПЦ, з якими маю хороші стосунки. Цікаво, що зі священиками з  Росії у мене «тепліші» стосунки, ніж з українськими. Вочевидь, УПЦ МП боїться Москви, як і весь православний світ, хоча внутрішньо нас підтримує.

Проблема полягає в тому, що ієрархія УПЦ МП не розуміє, що не варто будувати стіну, яку важко буде розвалити. Як на мене, їхній духовний центр – це скоріше політична організація, аніж духовна. Я не заперечую, що там є духоносні ієрархи, отці, миряни, які щиро моляться і живуть за Христовими заповідями. Але дивлячи на політику їхнього центру, можна сказати, що це таки політична установа.