Юліанський календар тепер асоціюється із Росією, – Митрополит УГКЦ Борис Ґудзяк про святкування Різдва за "новим стилем"

Микола Княжицький: Владико, в цьому році українці відзначатимуть Різдво за новим календарем. І так цікаво, що більшість українців так і зроблять в цьому році. Хоча це вперше і соціологія про це каже. Лише сімнадцять відсотків будуть дотримуватися старого календаря. Ніхто не передбачав, що цей перехід зміг надати до такої нібито традиційної консервативної традиції. Чому, з вашої точки зору, це так легко відбулося і наскільки це важливо?

Митрополит УГКЦ Борис Ґудзяк: Широкий світ святкує за григоріанським календарем. Цей календар є наслідком астрономічних досліджень папських астрономів у XVI столітті. Чому тоді не перейшли на нього? Цей календар став політично-національно-конфесійним маркером. Коли Україна була частиною Польщі, коли наш Львів був найбільшим містом в Україні, мав уже п'ятнадцять тисяч населення, римо-католики, поляки, відсвяткували Різдво 25-го грудня. А наші не перейшли, бо це папський календар, англіканці в Англії теж не перейшли. Православний світ не прийняв папського календаря. І прийшлося нашим людям святкувати Різдво на десять днів пізніше. Це століттями потім тривало в різних контекстах. А зараз юліанський календар, тобто “старий”, сьогодні асоціюється з Росією. Росія є в постаті Ірода сьогодні, в цьому різдвяному дійстві, і я думаю, що це також є стимулом для українців святкувати Різдво з усім світом. Ми хочемо святкувати з тими, хто нас підтримує, хто нас розуміє, хто є для нас, можливо, певним еталоном. Побачимо, чи будуть якісь фантомні болі за минулим. Я, маючи особистий досвід цих переходів, думаю, що все буде добре. Мені доводилося святкувати за двома календарями. Я виростав за "новим", потім вчився в Римі за "старим", потім вернувся до парафії, де були обидва календарі, потім двадцять років в Україні та у Франції за “старим”, в Америці за “новим”. Ці обставини мені показують, що дата – це не є основне, і тому перехід від старого до нового відбувається без зайвих складнощів.

Микола Княжицький: Дякую, Владико. Я хочу, щоб зараз ми поговорили про Різдво з іншої точки зору. Ви є Митрополитом Філадельфійським і входите в провід Конференції Католицьких Церков Сполучених Штатів Америки. Ви дуже багато робите для України з точки зору переконання конгресменів, сенаторів, громадян США в необхідності підтримувати Україну. Америка обіцяла нам допомогу до різдва.На жаль, це затягується цей процес. І всі в Україні за це переживають, бо вважають, що Америка від нас відвертається, а це наш найбільший союзник. Республіканці хочуть виграти, а їм важливо закрити кордони, а демократам важливо зберегти голоси. Цих пояснень є багато. Але в Україні говорять, що це теж є, певною мірою, політичний егоїзм: коли тут гинуть люди, коли Ірод хоче знищити мирну державу, не помічати цього не дуже правильно. Яке ваше відчуття, як митрополита Філадельфійського, як особи, яка спілкується з єпископатом римо-католицьким, з керівництвом конференцій, з політиками, з українцями в Сполучених Штатах Америки? Що чекає українсько американські стосунки і чи буде ця підтримка?

Митрополит УГКЦ Борис Ґудзяк: Пророкувати завжди небезпечно. Політичні процеси непрості, але я думаю, що тут, крім політики, є деякі глибинні й добрі здорові течії. Я залишаюся доброї гадки і думаю, що ця підтримка залишиться. Цей фронт, над яким ми найбільше працюємо. Сімдесят два мільйони католиків. Вони представляють 22% населення. Це не більшість, але цей дуже поважний соціум, бо вони мають 25% представників в Сенаті і 30% в Палаті представників. До речі, дві третини Верховного суду в Америці – католики. Ну і президент – католик теж. Я не чув і не читав, щоб якийсь католицький єпископат, а їх близько 300, виступав проти підтримки України. Дехто ставить питання, говорять і про корупцію, і про якісь свої проблеми. Але католицька спільнота в Америці дуже чітко підтримує Україну – матеріально і в громадському суспільстві. Регулярно в багатьох католицьких церквах на щоденних літургіях чи в неділю моляться за Україну, пам'ятають за Україну. Чи ми пам'ятаємо так часто переслідуваних християн чи мусульман в Китаї? Тобто я вражений рівнем солідарності. Йдучи в різних місцях в Вашингтоні можна бачити синьо-жовті прапори перед приватними будинками. Отже, мене не дивує, що меншає ця солідарність. Мене взагалі дивує, що вона була така висока і ще далі існує. Виглядає так, що Європа розбудовується і більше розуміє, що підтримка України є необхідною для майбутнього Європи, що Україна є епіцентром глобальних змін. НАТО зміцнився. Всі зрозуміли, якою є роль України в забезпеченні продовольчої безпеки. Мільйони людей будуть вмирати з голоду, якщо не буде українського зерна. Ще ніколи не було стільки українських книжок, українських фільмів, української пісні. І сьогодні, як ніколи, українців всі знають. Про нас знають через нашу гідність та стійкість.

Минулої зими була шалена спроба Путіна відморозити українців. 40% енергетичних мереж були пошкоджені або знищені. Українці не замерзли, бо українці гріли одне одного. І нам дуже важливо тепер не опускати руки і не дозволити, щоб цей ворог людського роду, який нашіптує “Ти не маєш майбутнього, ти малий, ти слабий, в тебе стільки втрат, від тебе відвертаються” вліз у наші голови. І Різдво є тим моментом, коли ми бачимо, що Бог не відвертається, він приходить до нас.

Я глибоко вдячний і від американців, і українців поза Україною, і хочу схилити голову перед Збройними Силами, перед нашими Захисниками, перед тими всіма, хто приніс велику жертву, перед вдовами, сиротами. Нехай Різдво вас обіймає. Нехай це свято, коли Бог є близьким до болю, буде вашим святом. Господь любить нас, і наш народ буде, і Божа правда переможе. А ірод лишиться в смітнику історії або посміховиськом у наших вертепах. Мені здається, ми потребуємо цього Різдва, бо воно дає нам правдиву надію. Я вірю, що Божа правда в Україні переможе.