Духовна криза, на яку звернули увагу учасники ініціативної групи «Першого грудня», найяскравіше відкривається у критиці. Не дивно, зрештою, що вона виникла – протест є майже виразом українського суспільного духу. Ба нігілізм є справжнім рушієм національної ідеї. Українці віддавна звикли протиставлятись проти іноземних держав, влади і впливів інших Церков задля збереження власної тотожності, вели визвольні боротьби за незалежність…

Духовна криза, на яку звернули увагу учасники ініціативної групи «Першого грудня», найяскравіше відкривається у критиці. Не дивно, зрештою, що вона виникла – протест є майже виразом українського суспільного духу. Ба нігілізм є справжнім рушієм національної ідеї. Українці віддавна звикли протиставлятись проти іноземних держав, влади і впливів інших Церков задля збереження власної тотожності, вели визвольні боротьби за незалежність… Й сьогодні задля протесту і критики люди здатні активізувати свою енергію, часом не помічаючи, що по суті згодні з опонентами. Скільки енергії витрачається на протести, розмахування прапорами, дні злуки, марші, поширення акцій і гасел у соціальних мережах тощо. Якби всі ці сили скерувати у конструктивну діяльність…

Одним із закидів до заяв ініціативної групи було брак конкретних пропозицій у загально філософських висловах. Справді такі поняття як «духовний фундамент», «моральна атмосфера» і «система цінностей» й навіть свобода є надто широкими і стосовно конкретних політично-економічних проблем зовсім нереалістичними. Згодна, що на прес-конференції для журналістів було б доречніше обрати іншу мову, але все ж таки варто не відкидати, а розібратись у значенні заяв групи.

На прес-конференції 1 березня журналістів найбільше цікавило кого запросять до участі у заявленому круглому столі, до кого з влади будуть звертатись або що робити з одіозною особою певного міністра. Звичайно склад учасників, представники влади чи конкретний міністр зі своїми рішеннями є часткою суспільно-політичного сьогодення. Й журналіст сміливо може написати про це новину чи матеріал, а про зміну моральної атмосфери у суспільстві, яке збилось з істинного шляху вийде радше невеличкий есе, що не впишеться у формат їхніх СМІ… Можливо слід були викласти чітку програму, яку б всі зрозуміли як дієву.

Яку програму? Адже учасники ініціативної групи заявили про свою політичну нейтральність та їм йшлося про втрату системи цінностей, яка лягла в основу власне певної чіткої політичної програми. Йшлося про щось більш фундаментальне. Відразу голос критики скаже – але це все відомо, а от як це змінити, як практично здійснити цю зміну і скажімо «стати на той шлях істини». Не можна не погодитись із цим закидом. Однак не менш важливим є зрозуміти причини того, чому є саме такий президент, саме такі міністри, економічна ситуація, загальна корумпованість майже усіх сфер життя країни, а також загальну атмосферу страху в суспільстві, коли навіть нейтральні дії влади сприймаються як вкрай негативні. Іншими словами проблема полягає в певній платформі, в якій укорінюються всі ці складнощі. Не дивно, що ініціаторами порозуміння стали Церкви, які закликали до потреби зміни моральної атмосфери у суспільстві. Це спроба подивитись на ситуацію не з погляду права, економіки чи ефективності, але з погляду моральності. Ще Карл Маркс стверджував, що головною причиною негараздів людства є суспільно-економічна ситуація. Це також спроба змінити курс загального протесту суспільства у солідарні пошуки шляхів розв’язання проблем.

Любомир Гузар назвав учасників ініціативної групи будите лями, що кличуть до добра силою живого слова. Поетично та непрактично? Можливо.. Однак зазначу, що у формуванні національної ідеї постаті видатних поетів як своєрідних пророків народу пророків відігравали велику роль й сьогодні ми читаємо про них на сторінках історії. Також і релігія. Не можна не погодитись із Юрієм Чорноморцем: «…церква перестає відігравати у суспільстві роль однієї із інституцій, які необхідні для суспільства. Залишаються сім’я, освіта, економіка, політика (держава), але не церква. Можна сказати, що церква суспільству потрібна виключно як рух, як елемент громадянського суспільства». Відтак варто замислитись над заявами ініціативної групи «Першого грудня». Адже рівень присвоєння християнських цінностей вказує на рівень суспільства як правового і громадянського, в якому вільна особа знаходить властиве середовище для самореалізації.