Немає нічого нового під сонцем, песимістично говорить Еклезіаст. Всі почуття пережито, всі історії розказано, нам залишається тільки додавати спецефекти для того, щоб краще відчути і може врешті щось зрозуміти.

Фільм 2012, який зараз демонструють з величезними касовими зборами – це розповідь про новий ковчег, завдяки якому людство не зникне, а триватиме. Так само як жирафи, слони і Джоконда – всім їм знайдеться місце у новому світі – десь там в Африці.

Біблія запозичила історію про всесвітній потоп із епосу про Гільгамеш – однієї з найстарших страшилок про кінець світу, яка тисячі разів розказана, стала одним з пояснень того, що існує тепер. Хоча однією з версій катастрофи, пізніше названої всесвітнім потопом, є просто нечувана повінь у Межиріччі, коли Тигр і Єфрат утворили один водний потік і затопили все, що посередині. Кінець їхнього світу. Така розповідь є в епосах багатьох народів – одна і та ж, просто з додаванням різних деталей. Старий Завіт додав мораль до цієї історії – всесвітній потоп – кара Божа, від якої врятувалися лише праведники.

Але нас вже ця історія не «вставляє», не так страшно, не так цікаво, тому потрібна нова обробка старої пісні про головне – про життя, смерть і все, що між ними.

Як і старозавітня історія про Ноя, що передувала потопу, 2012 розповідає про заздрість, любов, страх, відчай, злість, гордість і лицемірство. Про безпечність людей і безвідповідальність чиновників, про відчайдушне геройство, чесність та самопожертву і просту тупість. Але за часів Ноя не було українських гігантських літаків, Бентлі, хмарочосів, лептопів, сателітів і мобільних телефонів. А який же кінець світу без цього? Так само як без поганого політика і доброго вченого, невизнаного генія і простакуватого багатія, невинних дітей і мужніх, хоча і панікерок, жінок. Архетипи і легенди плюс комп’ютерна графіка – і успіх фільму гарантовано, особливо в посткризовий панепедемічний час. Багато шуму, страху і трохи надії, що не все втрачено та заклик до покаяння. Хоча перепусткою на човен є не праведність, а добрі зв’язки або мільйон євро – краще в розумному поєднанні.

Цікаво скільки навернених душ матимуть різні конфесії і релігії завдяки фільму? І чи можна це порахувати? Не віриться, що надто багато . Та й напевно масове навернення не є метою творців фільму, хоча східним релігіям більше пощастило - лама, який серед гір, б’ючи в гонг, спокійно чекає смерті – величезний контраст з американцями і європейцями, що штурмують човни в надії врятуватися.

Вважається, що такі фільми – це катарсис. Люди через емоції від перегляду виштовхують з себе страх і непевність. Та й насправді головне, щоб всі закінчилось щасливо, тоді страх зникає. Про це добре знають творці фільмів блокбастерів. Про це знали «автори» розповіді про всесвітній потоп, які дають веселку завіту – обіцянку, що світ більше ніколи не буде зруйновано.