25-річчя відновлення в Україні відзначає спільнота Апостольство доброї смерті
На з’їзд зібралися сотні вірян, представники духовенства з різних куточків України. А урочисту літургію очолив митрополит Івано-Франківський УГКЦ Володимир Війтишин. Він привітав спільноту з ювілеєм і підкреслив важливість її діяльності, особливо в сучасних реаліях.
Як розповіли у своїх виступах на з’їзді і для РІСУ керівники і духівники з різних осередків АДС, в часі війни члени Апостольства надають велику молитовну і матеріальну підтримку тим, хто її особливо потребує. Моляться і збирають волонтерську допомогу на малих і великих парафіях.
В Рахові на Закарпатті до безперервної молитви за Україну та її захисників долучаються навіть ті, хто не є в АДС, розповідає Марія Чунтул, яка свого часу заснувала там осередок Апостольства. Цікаво те, що пані Марія не пропустила жодного з’їзду спільноти, хоча їй важко ходити – ходить з милицями, але все рівно долає чималі відстані з Закарпаття на Івано-Франківщину щоб зустрітися і поспілкуватися з колегами, поділитися досвідом.
«Якось випадково свого часу дізналася про АДС, коли була тут і потрапила в івано-франківський храм Царя Христа, — каже жінка. – Познайомилася з отцем Йосифом Холодом. Це були 90-ті роки минулого століття і був такий релігійний підйом. Отже, коли я прийшла до храму у василіанському монастирі у Франківську, чи не вперше почула молитви українською мовою, бо до того вдома чула лише старослов’янською. Одного разу побачила друкований текст молитви і почала переписувати, це зауважив отець Йосиф Холод. Тоді почав зі мною спілкуватися. Згодом завітав на Закарпаття, зустрівся з нашими вірянами, запросив на прощу до Зарваниці. Пізніше отець розповів про різні мирянські спільноти, які діють в нашій церкві. Зацікавило нас також Апостольство доброї смерті, яке організували. Зараз маємо декілька десятків членів, які збираються, моляться. Приєднуються до нас також інші віряни».
Як каже пані Марія, велику підтримку і опіку їх спільнота свого часу отримала від єпископа Івана Маргітича, разом вони відвідали чимало відпустових місць. Загалом рахівським греко-католикам довелося перейти через чималі випробування: не було своєї церкви, 17 років віряни молилися просто на вулиці в будь-яку пору року і за будь-якої погоди. А зараз вони просто щасливі, що мають нового єпископа Теодора Мацапулу.
А в сусідній від Закарпаття Яремчанщині осередок АДС налічує кілька сотень членів – всього 354. Діяльність їх полягає в спільній молитві, перш за все, за Україну та її захисників. Щодня опівдні бажаючі збираються в храмі і провадять вервицю, до якої можна долучитися через онлайн-трансляцію. В планах провадити молитву ще зранку на 8.30. Як розповіла очільниця осередку Марія Агаркова, свого часу до трансляції долучався владика Василь Івасюк, який поділився, що та молитва його підтримувала під час недуги. Цікаво і те, що до яремчанців віднедавна долучилися також американські волонтери, які працюють в Микуличині в притулку для дітей зі сходу України. «Іноземці одного разу зайшли до нашого храму, побачили як тут моляться, чомусь зацікавилися. Я навіть не знаю до якої церкви вони належать. Не зручно якось запитувати, — каже пані Марія. – Один з волонтерів навіть попросив записати відео як ми молимося, щоб відправити колегам до Америки».
А Наталя Букатюк, яка керує осередком АДС в селі Пнів на Надвірнянщині, ділиться, що вони з 2014 року «просто на війні». Провадячи діяльність у прикарпатському селі, їх спільнота надала волонтерську допомогу тим, хто на передовій. За декілька тижнів і навіть днів вдавалося збирати величезні суми коштів – десятки, сотні тисяч на таку необхідну нашим захисникам зброю. Загалом пнівська спільнота АДС завжди мала своїм кредо - допомога потребуючим молитвою і матеріально. Починали з бідних, немічних, тих, хто в сиротинцях, а далі – до тих хто на війні.
«Про мене говорять, що я “терорист”», — жартує пані Наталя, бо намагається за будь-яку ціну домогтися бажаного результату в зборі і організації волонтерської допомоги. — «Колись почула від одного священика десь на прощі, що щодня маємо побувати «в окопах» разом з нашими захисниками-вояками — хто молитвою, хто допомогою, хто хоч добрим словом». Військове волонтерство для Наталі Букатюк та її спільноти, як каже, розпочалося з випадкової зустрічі знайомої жінки, яка несла пакунок, щоб передати на фронт. Тоді відразу закликала всіх у парафії долучитися до збірки. Зібрали стільки всього, від харчів до речей, що не вміщалося в автомобіль. Далі ліпили вареники, хвилювалися щоб дійшли вчасно. Зараз харчів вистачає, але потрібна зброя, на яку вдалося вже неодноразово зібрати чималі суми. На передовій волонтерка Наталя Букатюк вперше побувала в 2016 році. Каже, що то є «справжня проща».
А на обпаленій війною Харківщині теж є свій осередок Апостольства доброї смерті. Діє він при монастирі отців василіян в Покотилівці біля Харкова, очолює його Володимир Леус. «Заснований осередок років десять тому, — розповідає колишній ігумен Покотилівського монастиря отець Йосиф Щур. — Це товариство далі діє при монастирі, налічує з десяток членів, які збираються на молитви, зустрічі особливо вірячи в те, що необхідно зараз випрошувати в Бога усілякої підтримки для наших захисників і усіх нас в Україні».
Загалом, як повідомляє ревнителька АДС Даниїла Почтар, Апостольство Матері Божої Покровительки доброї смерті УГКЦ налічує понад 50 тисяч членів (51600), діє на понад 130 парафіях, у тому числі закордоном. Найбільше — в Італії, Іспанії, Литві, США. Як каже пані Даниїла, є цікаві приклади того, як закордоном дізнаються про спільноту, віднаходять її в Україні і охоче долучаються.
