25 років відновленому греко-католицькому часопису "Нова Зоря". Аналіз цієї події у житті українського суспільства подають професор Анатолій КОЛОДНИЙ,президент Української Асоціації релігієзнавців, заступник директора - керівник Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди Національної Академії наук України та о.Ігор Пелехатий, головний редактор часопису "Нова Зоря"

Чверть століття тому, на Великдень 1991 року, побачив світ перший номер відродженого греко-католицького часопису «Нова Зоря»

           То були дивовижні часи. Воскресала наша переслідувана Церква, поставала з колін сплюндрована тоталітаризмом¸ затруєна Чорнобилем Україна.

          Ідея відновити «Нову Зорю» належала слузі Божому св. п. Владиці Софрону Дмитерку ЧСВВ. Він дуже бажав, щоб часопис постав до нового життя, бо добре пам’ятав, який благодатний вплив мала міжвоєнна «Нова Зоря» на формування католицького світогляду галичан. І тому прагнув продовжити добрий почин засновника й опікуна газети Блаж. Свмч. Григорія Хомишина, Єпископа Станиславівського.

          Отож з щедрої батьківської руки Єпископа Софрона газета не тільки стала регулярною, але й отримала загальноукраїнський статус розповсюдження і невдовзі досягла майже 20-тисячного накладу. Вона виявилась бажаною не лише серед читачів Галичини, але й у найвіддаленіших куточках України.

         За 25 років щотижнева «Нова Зоря» стала справжнім літописом віри нашого народу. На її шпальтах опубліковано тисячі листів читачів про найсокровенніше, сотні нарисів про героїчний чин переслідуваних греко-католицьких єпископів, священиків, монахів і монахинь, а також звичайних вірних, які перенесли на своїх плечах та у серцях усю голготу катакомб.

            Надруковано цілі цикли катехитичних наук, численні статті визначних науковців, богословів, мистецтвознавців, апостольські науки Учительського уряду Вселенської Церкви, послання Глави та Синоду Єпископів УГКЦ.

           Газета не опустила жодної актуальної новини з життя християнського світу та Греко-Католицької Церкви, даючи зважені й об’єктивні коментарі на особливо значущі суспільні явища в Україні.

           Часопис від першого номера стояв на сторожі гідності України та рідного народу, підтримуючи морально його духовні сили у періоди тяжких суспільно-політичних та економічних криз, в часи Помаранчевого Здвигу та Революції Гідності.

          І наша спільна з Вами, Дорогі Читачі, духовна праця стала хоч і невеликою, але випробуваною часом міцною цеглиною у фундаменті віри нашої Церкви.

         У цей благословенний Великодній час знову приходимо до Ваших гостинних домівок з радісним пасхальним вітанням: Христос Воскрес!

         Зичимо Вам, дорогі Читачі, щедрого благословення, яке променіє на увесь світ з Найсвятішого Серця Воскреслого Спасителя. Лише Милосердний Ісус за нашою вірою зможе скріпити наші душі і серця у надії й любові та  піднести з руїни нашу сторозтерзану Україну.

          І скромною помічницею Христа, за Його волею, й надалі буде «Нова Зоря», яку він підняв до життя 25 років тому, бо Він - Воістину Воскрес!

                                Колективу газети «Нова Зоря» і її головному

                                      редактору отцю Ігорю ПЕЛЕХАТОМУ

 

                                             Дорогі Колеги!

 

            З нагоди Вашого подвійного ювілею, вітаючи Вас з ним, від імені Української Асоціації релігієзнавців і єдиної академічної інституції з фаху - Відділення релігієзнавства ІФ НАН України бажаю Вам нових творчих злетів, зацікавленого читача, а заодно (а то й насамперед) кожному з Вас міцного здоров’я.

             Я і очолювана мною наукова спільнота вже понад двадцять років з Вами. Незважаючи на всі «колоди на дорозі», Ви – єдине з греко-католицьких періодичних видань, яке збереглося в країні й плідно тішить свого читача інформацією про життя конфесії в її складній історії і сьогоденні.

             В рік 420-річчя Берестейської унії Ви з україно-центричних і патріотичних позицій оцінюєте і розповідаєте про цю подію, в захист сакральних й історичних наслідків якої виступили ті, кого так званий Львівський собор 70 років тому дав можливість зробити в’язнями сталінського режиму.

            Шкода, що не всі навіть в УГКЦ усвідомлюють те, що саме Берестя зберегло українську Україну, зберегло Український Східний обряд, українську мову в богослужінні й освіті, дало можливість виплекати і зберегти українську інтелігенцію й українське священство. Не будь Берестя ми, українці, були б ополячені й омосковлені, златинізовані й стали частиною «русского мира», взагалі зникли б як нація. То ж пам’ятник-монумент варто спорудити на честь цієї видатної події української історії, а не замовчувати її в угоду тим, хто, засуджуючи уніатизм, виявляє нові прагнення з ліквідації Української Греко-Католицької Церкви, прислужується в такий спосіб нашим недругам.

            Читаючи «Нову Зорю», ми відслідковуємо те, як вона в кожному своєму числі обстоює й водночас пропагує нашу високу українську духовність, доносить своєму читачеві звитяжні і сумні сторінки нашої української історії, уславлює її визначні імена. Ви повстаєте не тільки як інформатор про нинішні події парафіяльного життя Івано-Франківської єпархії УГКЦ, а й як зберігач і пропагандист витворених кліром і мирянами Прикарпаття кращих його форм.

             Певне приємно читати священству привітання з якоюсь датою свого життя, які через газету з любов’ю надсилають їм парафіяни. Із великим зацікавленням читаються матеріали про українську обрядово-побутову традицію, її збереження і збагачення.

             Із великим вдоволенням, отче Ігоре, опановуємо Ваші редакторські статті: вони завжди актуальні і значимі в оцінках подій релігійного і світського життя України, патріотичні і водночас новаторські у своєму змісті.

             То ж у 90-й рік заснування і 25-й відновлення часопису бажаємо Вам, новозоряни, не збавляти ентузіазм творення щораз нових інформативних форм, зростання аудиторії вдячних Вам читачів, покращення обличчя часопису, виходу у змісті на всецерковний і всеукраїнський формат. Знаємо, що то не легко, але Ви здатні долати труднощі. До того ж, до цього має прилучитися й керівництво УГКЦ, яке чомусь не особливо прихильне до церковної періодики.

 

З великою повагою   –    професор Анатолій КОЛОДНИЙ,

президент Української Асоціації релігієзнавців,

заступник директора - керівник Відділення релігієзнавства

Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди

Національної Академії наук України