13 вересня в присутності Преосв. Митрополита Володимира Війтишина зачитали в канцелярії його декрет про відкликання мене від обов’язків директора і головного редактора видавництва і газети «Нова Зоря» та започаткування «судового процесу» у зв’язку з виходом у світ книги Блаж. Свмч. Григорія Хомишина «Два Царства». Мою причетність до друку книги Великого Єпископа Греко-Католицької Церкви, проголошеного св. Папою Іваном Павлом ІІ Блаженним Вселенської Христової Церкви, названо "ЗЛОЧИНОМ".

Наведена вище цитата належить видатному англійському письменнику-футурологу, журналісту і публіцисту Джорджу Орвелу (1903-1950) і вона проходить червоною ниткою через весь його роман-антиутопію „1984“, у якому він зобразив тоталітарне суспільство…

          Власне, ця цитата повністю ілюструє ситуацію, яка днями склалася навколо «Нової Зорі» та її редактора, тобто мене, о. Ігоря Пелехатого. 13 вересня мені, в присутності Преосв. Митрополита Володимира Війтишина,  зачитали в канцелярії  його декрет про відкликання мене від обов’язків директора і головного редактора видавництва і газети «Нова Зоря» та започаткування «судового процесу» у зв’язку з виходом у світ книги Блаж. Свмч. Григорія Хомишина «Два Царства».

           На мої аргументи про те, що цей автентичний історичний документ належить перу Великого Єпископа Греко-Католицької Церкви, проголошеного св. Папою Іваном Павлом ІІ Блаженним Вселенської Христової Церкви і тому це справжній скарб для Церкви й України, що книга видана заходами Центру «Українікум» при Католицькому Університеті в Любліні, який спеціалізується на виданнях кращих зразків призабутої богословської спадщини, що видання має офіційне благословення католицького Єпископа Маріяна Бучека, що, врешті, книга рецензована кількома визначними науковцями України і Польщі, відповідь була категорична: ВІДСТОРОНЕНИЙ і ЗАПІДОЗРЕНИЙ «у злочині».

          Трохи розуміючись у юриспруденції, я відмовився прийняти цей документ, тому що він носить, висловлюючись фаховою термінологією, всі ознаки «нікчемності», а з морально-етичної точки зору є ще й арогантним, тобто, таким, що містить риси закону сили, а не сили закону, і тому далі продовжую редагувати «Нову Зорю».

          Не тримаюся за крісло, хоч не почуваюся у жодній провині ні перед ким, бо нічого не порушив і нікого не образив.

Але мушу далі творити разом з Вами, дорогі Читачі, цей часопис, який залишився нині одиноким голосом волаючого в пустелі в обороні правди і спадщини нашої Унійної Церкви, наших героїв католицької віри, нашої гідності - людської і національної.

           Врешті, зобов’язаний віддати Вам усі числа «Нової Зорі» бодай до кінця 2016 року, адже Ви за них заплатили, оформивши передплату. Водночас дякую Пресв. Серцю Ісуса, Непорочному Серцю Преч. Діви Марії та їх ревному Апостолу Блаженному Григорію, що сподобили мене бути серед тих, які отримали привілей працювати над цим зворушливим духовним заповітом, що його залишив нам наш добрий Татуньо – Єпископ Хомишин.

             Тривожить інше, що в нашій Церкві щораз більше відчутний натиск тоталітаризму, нетерпимості до іншої точки зору, жага помсти і покарання за Правду.

Водночас, з гіркотою, але змушений визнати, що слова Глави Нашої Церкви із закликом до журналістів НЕ БОЯТИСЯ ГОВОРИТИ ПРАВДУ, залишилися тільки словами. Відповіді на наш заклик захистити свободу слова також у церковних ЗМІ редакція «Нової Зорі»  від Блаж. Святослава так і не отримала. Сподівались, як мовить латинська приповідка, qui tacet consentire videtur – мовчання це знак згоди, але виявилось зовсім навпаки…

Але ми не впадаємо у відчай та зневіру, бо віримо у Божу Справедливість і Ваше, наші Дорогі Читачі, розуміння та підтримку.
З нами – Бог!