Дивно, що досі ніхто з греко-католицького боку не помітив внутрішньої суперечності, коли  поруч  із словосполученням «львівський псевдособор 1946» вживають «ліквідація УГКЦ», чи пак говорять про «ліквідацію УГКЦ» саме тоді, коли випадає чергова річниця львівського псевдособору.  (Особисто намагаюся на це звернути увагу ще з 2006.) У поєднанні цих двох словосполучень існує contradictio in adiecto (внутрішня суперечність). Тобто, коли ми кажемо «львівський псевдособор 1946 і ліквідація УГКЦ», тим самим легітимізуємо псевдособор і визнаємо правочинність його із всіма канонічними наслідками, включно із скасуванням артикулів Берестейської  Унії та ліквідацією ГКЦ. Якщо ж, даруйте за тавтологію, псевдособор залишається псевдособором, тоді не може бути мови про «ліквідацію УГКЦ». Ми можемо говорити про більшовицькі репресії, переслідування, катування, заслання на Сибір вірян й духовенства ГКЦ, але в жодному випадку не про ліквідацію Церкви. В такому випадку слід розпочинати із «золотого вересня» 1939. Зрозуміло, що інтенсивність й масштабність репресій після 1946 зросла. Зрозуміло, що самим фактом відзначення УГКЦ прагне звернути увагу на антихристиянський характер та ганебність цієї події.  Втім, не варто впадати у постколоніальний синдром відзначення круглих дат трагічних подій, що дуже характерно для українського постгеноцидного суспільства. Слід нарешті дати фахову канонічно-еклезальну оцінку львівському псевдособору 1946 з акцентом на актуальну політику православного уніатизму РПЦ у співпраці з більшовицькими каральними органами НКВС та говорити про це не лише під час чергових роковин у першій половині березня.

До певної міри розумію звідки взялося це протиріччя. Одна дописувачка навіть мене переконувала, що «ліквідація УГКЦ» – це усталений в академічному світі термін.  Справа в тому, що дослідженням псевдособору займалися переважно історики, які підсвідомо запозичили те, про що говорили їм документи радянських архівів. А говорили вони, безпосередньо чи опосередковано, про намір остаточно ліквідувати ГКЦ. А цього, як відомо не сталося. Не сталося б і цього «академічно усталеного» непорозуміння, якби в цих аспектах був активніший голос богословів. Sapienti sat.