В Євангелії, звертаючись до апостолів, Христос вимовляє: «Не називайте нікого на землі отцем своїм, бо лише один Отець у вас — на Небі» (Мт. 23:9).Проте з моменту виникнення Церкви священників прийнято іменувати «отцями» і «наставниками». У чому тоді проблема?

Апостоли, до яких були звернені слова Христа, не тільки не забороняли, але першими почали іменувати себе отцями, наставниками і вчителями. Апостол Павло в посланні до християн Коринфу пише: «Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців небагато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангеліє» (1 Кор. 4:15).

До того ж, у своїх посланнях апостоли часто використовували звернення «діти мої». Так могли звертатися до слухачів лише ті, кого, в свою чергу, називали «отцями». З'являється протиріччя: якщо апостоли називали себе «вчителями» і «отцями», то навіщо взагалі залишати цю заповідь Христа в Євангелії? Заради викриття самих себе?

Щоб отримати відповідь, потрібно прочитати цю фразу не вириваючи її з Євангельського оповідання. «І сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї. Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того! Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити… Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці. І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю! А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати. І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі. І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос» (Мт. 23:2-10).

З цією жорстокою викривальною промовою виступає Ісус після чергової невдалої спроби вчителів і батьків ізраїльського народу «вловити Його на слові». Якщо ж священники навчають та ведуть людей до Христа, то їм, як і апостолам, ніщо не заважає називатися вчителями та отцями.