День пам'яті преп. Йова Желіза відзначають у Православній Церкві
Його біографія містить історичні суперечності та оповита міфами, у т.ч. створеними на догоду московитській пропаганді. Визнається, що він народився в Угорниках на Прикарпатті.
Також достеменно відомо, що Йов був ігуменом, що зумів зберегти й помножити монастирські добра та християнську вченість, й водночас з тим, не занедбати любові до ближнього.
Ігуменство Йова припадає на буремні часи становлення монастиря, адже після смерті шляхтянки Анни Готської, що в 1597 році дала капітал для заснування Почаївського монастиря, її родич, протестант Андрій Фірлей, забажав отримати кошти назад і в 1623 році пограбував монастир. Йову не лише вдалось залучити для допомоги монастирю нових меценатів, а й виграти у Андрія Фірлея судову справу, що тривала майже чверть століття і завершилась в 1647 році. Невдовзі, завдяки стараннями Йова зведено в Почаєві мурований храм в честь Пресвятої Тройці.
Шану до Тройці висловлював Йов не лише в найменуванні храму, а й повчаннями, в яких гостро виступав проти вчення антитринітаріїв, що проповідували в Речі Посполитій і відкидали вчення про Троїчність Бога.
Також за сприяння Йова в Почаєві знайшла прихисток мандрівна друкарня Кирила Транквіліона-Ставровецького, й саме в Почаєві Ставровецький видав трактат «Дзеркало богослів’я», який називають “першим систематичним викладом богословської системи в Україні”.
Дбання ж за любов до ближнього видно в тому, що під час повстання Богдана Хмельницького Йов переховував у Почаєві унійного протопресвітера Федора Дубницького, а у воєводи Єремії Вишневецького просив від козаків захисту.
Тому й не дивно, що про Йова зберігалась в Унійній Церкві добра пам'ять, і саме за унійних часів Почаївського монастиря було видано перше житіє Йова Желіза, а почаївські ченці-василіяни підтримували літургійне почитання Йова та старанно фіксували чудесні зцілення перед мощами святого, в надії на майбутню канонізацію від Риму.
Детальніше про преп. Йова Желіза:
