Діалог для майбутнього: про що говорили на Форумі Відповідальних Людей

На першій панельній дискусії говорили про роль християнських цінностей у творенні успішної справи. Модерував платформу Зіновій Свереда, науковець і громадський діяч, фахівець з розвитку громад, заступник голови Громадської ради при Львівській ОДА. Спікерами виступили о. Володимир Мальчин – віце-канцлер Курії Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ, керівник Відділу організаційних питань і протоколу; Андрій Оленчик – співзасновник і програмний координатор Християнської Служби Порятунку; Ірина Карпінська – представниця БФ “Інтелект нації”, промоутерка розвитку християнської демократії, а також Тамара Цикаленко – керівниця ОСН Пирогів.

Європа - як приклад християнської демократії

Ірина Карпінська, промоутерка християнської демократії, додала про цінності та правові норми, які походять від християнства. На її думку, Україна має брати приклад з Європейського Союзу, побудованого християнськими демократами, які об'єдналися заради спільного добробуту. Попри наявність противників вступу України до ЄС, вагома частина українців шукають кращого життя у Європі. Християнський орієнтир демократії має стати напрямком до європейського прогресу. Спікерка запевняє, що необхідно залучати державні важелі, які стимулюватимуть соціальне підприємництво та освіту, щоб сформувати соціально відповідальне населення. Споживацька політика ресурсів призводить до виснаження землі. Хоча і потрібно негайно переформатуватися у соціальну площину, але це питання не одного дня, а виховання покоління. Ірина вважає, що українці перебувають в ідеологічному вакуумі, виснажені від невизначеності. Держава не має відмежуватись від Церкви, а бачити у ній союзника для просвітницької роботи та сприяння розвитку держави через християнські інституції.

Ключі фінансової грамотності у спектрі християнських цінностей

Андрій Оленчик розповів про фактори фінансової грамотності. Минуло тридцять років незалежності, але Україна ще на стартовій лінії. Християнство, яке пронизує всі сфери життя, може стати об’єднуючою ідеєю, на якій можна побудувати державу. Однак сьогодні Церква пасивно просуває соціальне вчення і залучає його до всіх сфер життя.

На його думку, бізнес, який не побудований на християнській основі, зазнає краху. За словами спікера, існують чотири елементи, які важливо дотримуватись християнам. Перше - усвідомити, що Церква схвильована справами бізнесу, як й іншими сферами життя. Друге - християнин повинен бути найкращим у тому, що він робить, незалежно від сфери діяльності. Феномен співвідносин християнства і бізнесу полягає у тому, щоби християни поширювали віру та Євангеліє на професійних платформах, у всіх сферах життя. Третя складова - прагнути навчатися, щоб вміло керувати на цих платформах. Четверте - відчути себе співтворцем разом з Богом і здійснити місію, яка нам належить. У суспільстві мають трансформуватися всі сфери ділової активності. Решта залежить від того, як користуватися тим ресурсом, яким люди володіють наразі.

Гідність життя та смерті

Геня Самборська, керівниця благодійного фонду “За гідність людини”, розповіла про демографічну кризу в українському суспільстві. В Україні масово порушують права ненароджених дітей. Вона процитувала святого Івана Павла ІІ: “Народ, який вбиває своїх дітей, немає майбутнього”. За її словами, неможливо говорити про майбутнє, якщо вбиваємо потенційне наступне покоління. Спікерка пропонує звернути увагу, як діють в Польщі при смерті ненароджених дітей. У випадку втраченої вагітності вже з п'ятого тижня реєструють смерть дитини й офіційно проводять похоронну церемонію, дотримуючись регламенту.

Священники у бізнесі

Бізнес слід починати не зі стартового капіталу, а з ціннісної пропозиції — мети, як вважає отець Володимир Мальчин. Завдання бізнесу — відповідати на потреби людей, а товари чи послуги мають відповідати очікуванням споживача. До того ж вже сьогодні священники здобувають бізнес-освіту, щоб спілкуватися та ділитися взаємним досвідом.

Як бізнес сприяє українським сім'ям, зокрема розвитку сімейних ферм, поділився Михайло Корукевич. Одним з його бізнес-проєктів є мережа сімейних молочних ферм. Серед фермерів, які розвивають такі проєкти, є троє священників. Завдяки таким ініціативам для розвитку місцевих підприємств, українці не зобов'язані виїжджати закордон, як запевняє спікер. Це також впливає на внутрішню ситуацію із розлученістю. Адже кількість розлучень збільшилась через проживання пар на відстані. За словами пана Михайла, на сьогодні вже 120 сімей відкрили свої бізнеси у десятьох областях України. А до 2025 року планують кількість збільшити до 5000 сімей.

Сімейні і родинні цінності

Наступну панельну дискусію присвятили темі родинних та сімейних цінностей, яку модерував Орест Гевак, секретар Патріаршої Комісії у справах молоді УГКЦ. До дискусії долучилися спікери о. Тарас Бабій — ректор Єпархіального інституту душпастирства подружжя та сім’ї Св. Йоакима і Анни (УГКЦ); Сергій Лук‘янов – художник-мозаїк, біженець з Білорусі, створює середовище для сімей, які потерпають від гонінь білоруського режиму; о. Георгій Коваленко — ректор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості; Елеонора Дібрівна з ГО "Рух "Всі разом!".

На думку отця Тараса Бабія, головною причиною кризи інституції сім'ї є нерозуміння змісту сімейного життя. За останній рік зросло число розлучень. Для створення щасливого подружнього життя, необхідно жити згідно із правдивою любов'ю. У суспільстві моральним поняттям надають двозначного сенсу, тому любов зазнала атаки спотреного змісту. Папа Іван Павло ІІ говорив про це визначення: за його словами, правдивий зміст любові полягає у здійсненні добра тому, кого людина любить. Тобто, кохання в подружжі - вибір на користь іншого.

Сьогодні серед молоді спостерігають тенденцію страху шлюбного життя. Адже очікування не збігаються з реальністю та неготовністю до відповідального кроку через брак доброго прикладу та знань. Як запевняє священник, подружжя не є плодом еволюції, а є Божою інституцією, яка діє за конкретними закономірностями. Плодом такої любові є народження та виховання дітей. Тому лише при здорових стосунках подружжя впливає на ефективну побудову суспільства.

Отець Георгій визначив проблему в іншому: сім'я як основа суспільства і Церкви, має більше віддавати, аніж споживати. У цьому полягає обмін дарами, досвідом, жертовне служіння одне одному, сприяння збільшенню християн. Отець Георгій підмітив, що в Україні не говорять про інститути неповноцінних сімей. А саме мовиться про сім'ї, які живуть в другому шлюбі, дітей без батьків чи самотніх чоловіка чи жінку з дітьми. За словами священника, Церква має реагувати на реалії згідно з Христовим вченням і служити кожному для сприяння добробуту в суспільстві.

Досвід білоруса-біженця

Сергій Лук‘янов переїхав з Білорусі з політичних мотивів у світлі останніх подій. Вже рік він живе в Україні зі своєю сім'єю - дружиною і трьома синами, останній з яких народився вже на території України.

“Я особисто відчув, що таке переслідування. Але люди повинні реагувати на ті виклики, які вони отримують. За них ми відповідаємо перед Богом, державою і своєю сім'єю. У нас є вибір: або залишатися із проблемою сам на сам, або об'єднуватися з людьми і активно співпрацювати із Церквою. Необхідно знайти баланс між матеріальними і духовними коштами”, - говорить Сергій.

Загрози для сім'ї

Про сімейне насильство та кризи у сім'ї говорила спікерка Елеонора Дібрівна з ГО “Всі разом”. На її думку, загрози несуть зміни до законодавства України щодо визначення самого терміну шлюб. На сьогодні пропонують змінити визначення на “союз між партнерами”, який несе інший сенс.

Іншою загрозою є підміна понять сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. розширюють можливості для осіб, які мають одностатеві стосунки, для створення цивільного партнерства, що стає першим кроком до легалізації одностатевих стосунків.

Натомість отець Георгій вбачає перебільшений погляд на ці загрози в Україні. Адже перспективно й ефективно дивитися на можливості, які потрібно використовувати, тобто пропагувати і розвивати сімейні цінності. Замість боротьби й протестів, необхідно ефективно спрямовувати ресурси. Адже насильство не створює позитивного результату. Дітям, що пережили кризову ситуацію в сім'ї, буде важко подолати той пережиток і переламати його, щоб зберегти сім'ю і створити здоровий шлюб.

Отець Тарас доповнив цю тезу своєю думкою. Він переконаний, що позиція християн щодо сімейних цінностей демонструє фактичну позицію людей, які називають себе християнами. За його словами, позитивний ефект розвитку подружнього союзу стане тоді, коли пропагувати сімейні цінності, аніж боротися проти його противників. Людські ресурси необхідно спрямовувати на розвиток традиційних сімейних цінностей, зокрема мовиться і про власний приклад життя. У шлюбі пара самотужки використовує дари, якими наділив їх Господь. Тому у суспільстві потрібно інформувати про добре укладання подружнього життя, щоб уникнути кризових ситуаціях в українських родинах. людина боїться одружуватися, коли бачить погані приклади. “Раджу молоді брати участь у тренінгах для подруж, щоб побачити приклад інших, відчути ту атмосферу та проаналізувати, як живуть інші, як це бути у подружжі”, — зазначив о. Тарас.

Ключі для збереження інституту сім'ї

Як зберегти сімейну інституцію у державі, поділилася і пані Елеонора. Спікерка вважає, що орієнтація на права та інтереси сімей необхідно вважати пріоритетними в державному стратегічному секторі. Для цього потрібно впроваджувати шкільні предмети з етики статевого виховання (мовиться не про сексуальне життя), сприяти розвитку сімейного бізнесу, зі сторони суспільних сфер життя, зокрема релігійних організацій, сприяти стратегічному плану щодо розвитку українських сімей.

Наостанок, білорус Сергій Лук’янов наголосив, що перевага українців полягає у свободі слова та дій, порівняно із ситуацією в Білорусі. Українці в силі повпливати на сьогоднішнє і майбутнє держави.

“Радійте, що ви живете у вільній державі, попри суперечності із законами та діями влади. Такі умови діють всюди, і цього не уникнути. Сьогодні Україна рухається шляхом демократії, але ворог не допустить, щоб ви пройшли цей шлях. Однак об’єднуйтесь та дійте, працюйте в різних векторах, сприймайте критику, яка скеровує на правильний шлях”.

Спікер додає, що сім'я - це тяжка праця, яка підсильна лише з Божою допомогою. Кожен переживає цей досвід індивідуально. А також від обох подруж залежить, яким буде їхній шлюб.

Про культуру, самоідентифікацію і діалог

Панельна дискусія другого дня форуму була присвячена темі «Сучасний культурний простір: контроверсії та особливості взаємодії». Про свій досвід простору ідентичності для об'єднання українців та визначення національних кодів поділились й запрошені гості.

Спікерами виступили Тарас Компаніченко - український культурний діяч, кобзар, бандурист і лірник, очільник гурту «Хорея Козацька», народний артист України; Валерій Галан - засновник Музею становлення української нації; Дмитро Петренко - голова першого Центру культурних послуг в Україні. Модерувала дискусію Марина Соботюк - дослідниця традицій української культури, співзасновниця ГО «Інститут культури України».

Українці не можуть мати майбутнього, коли не знають свого минулого — з такої тези розпочав думку Валерій Галан. Фундаментальними елементами, без яких не може існувати нація, — традиції, культура, мова та історія. Як вважає спікер, загрозою для молоді сьогодні є незнання історії, яке супроводжує до пастки фейків. Для позитивного сприяння розвитку молоді необхідно створити міст між правдивою історією та сучасним поколінням. Валерій переконаний, якщо молодь не виховувати в українській ідентичності, то не буде змісту української держави.

Тарас Компаніченко доповнив, що в українському середовищі інтелектуальні групи повноцінно не комунікують через брак візії у спільній справі. А українці лише в процесі відвоювання національних кодів. Тому державний простір має бути наповнений сучасним національним сенсом. Щоб створити міцну українську націю, на думку спікера, потрібно “знати, що пече нашим ворогам — а це свідомі українські громадяни”.

Як результат молодіжної ініціативи та прогресу на дискусії презентували простір Центру культурних послуг Шульгинської ОТГ у Луганській області, керівником якого є Дмитро Петренко. Саме тут реалізували проєкт для місцевої молоді, який обладнаний сучасними технологіями, а також тут проводять ресурсні тренінги та креативні гуртки.

У другій частині панельної дискусії говорили про інструменти ефективної комунікації: горизонтальну площину довіри. На платформі виступив Тарас Антошевський, історик, публіцист, директор РІСУ. На думку спікера, сучасна молодь не усвідомлює відповідальності за українську ідентичність. На сьогодні українцям бракує діалогу у власному середовищі, яке не є монокультурним і моноконфесійним. А за останні роки ще й відбулися зміни через вимушені переселення. Україні мають краще пізнати один одного, стати добрими сусідами. Він навів приклади з минулого, як взаємно перепліталися і впливали різні національні і релігійні культури, традиції, як на нашій кухні можна знайти елементи з цих різних культур, що свідчить про тісне побутове спілкування в минулому, про що зараз не так часто говорять. Натомість існують зовнішні провокаційні спроби пересварити сусідів, розділити суспільство. Тому чим більше українці будуть комунікувати одне з одним і вивчати навколишнє середовище, культуру, тим інтенсивніше вони чинитимуть опір до пропаганди, яка намагається їх пересварити.

Про інструменти комунікації і культурно-освітньому розвитку молоді з окупованих територій України розповів Владислав Закоблук, куратор проєкту від Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Як розповів спікер, понад 300 000 молодих українців проживають на тимчасово контрольованих агресором територіях, які страждають від впливу російської пропаганди та відсутності культурно-освітнього розвитку. У рамках програми Міністерства діють курси, де молодь з цих територій вивчає українську мову, літературу, математику та інші спеціалізовані предмети для здачі ЗНО, відтак мають можливість поступити в українські виші, долучаються до культурно-освітніх заходів, відвідують тренінги та отримують додаткові винагороди у рамках навчання. Спікер переконує, такі курси інтегрують молодь з окупованих територій до сприятливого культурно-освітнього і прогресивного середовища. Владислав додає, що держава має забезпечити освітою на одному рівні для всіх українців з урахуванням різних викликів у середовищі.

Наприкінці дискусійної платформи другого дня форуму спікери наголошували на необхідності формування діалогу для майбутнього. Учасники звернули увагу, що розмови про молодь — це не про майбутнє, це про сучасне. Гості закликали до розбудови комунікації одне з одним з відчуттям відповідальності за дії та їхній результат у майбутньому.