До Президента України Віктора Федоровича Януковича
Відкрите звернення
Шановний пане Президент – написати вам цього листа змусили мене останні події, пов’язані з храмами Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Не маючи честі знати Вас особисто, тим не менше заочно ми маємо трохи спільного.
І я міг би вручити Вам це звернення на Афоні, в тому монастирі, де Ви регулярно буваєте. Разом з тим – не бажаючи втручатися у Ваше духовне життя – мушу писати цього листа у такій формі.
І я ціную Вашу щиру увагу до вищого життя, але на жаль, Ваші колеги не мають такої настанови щодо мого духовного шляху.
Керуючись вище означеними відомостями про Вас, як про справжнього православного християнина – мушу зазначити, що ніколи не мав амбіцій щодо безпосередньої участі у політичному житті. Не дивлячись на це – особисто провів останню виборчу кампанію в Херсонській області працюючи на провладну силу, Українську Морську Партію.
Ми, УПЦ КП, в місті Херсон – умисно відбілили небездоганний імідж провладного кандидата, щоб показати – що ми не маємо якихось певних політичних пріоритетів і по великому рахунку нам байдуже з ким Україна здобуде успіх як держава.
На цьому шляху ми познайомилися з багатьма достойними людьми з Партії Регіонів, в тому числі рівня кабінету міністрів, які з щирою симпатією ставляться до справді Української Православної Церкви. На жаль в Вашому оточенні, пане Президент – їх меншість. Ми навіть отримали кілька пропозицій, які змушені були відкинути через незрозумілість загальної настанови ПР щодо наших ідеалів і цінностей.
Що відбувається зараз – нас, вірних УПЦ КП заганяють в політичну опозицію. Ми не політики – але зловмисні атаки на наші храми змушують нас йти на співпрацю єднатися з Вашими політичними опонентами.
Наголошую, пане Президент – Ваші колеги нас, як суспільну організацію, заганяють в політичну діяльність, в політичну опозицію, яка не властива Церкві.
Всі наші храми, які зараз викрадають діячі РПЦ за підтримки міліції – вони збудовані на кошти українських вірних. Ми не крали і не крадемо кошти з державного бюджету на будівництво – на відміну від деяких іноземних конфесій. І ми не можемо собі дозволити, щоби наші пожертви були викрадені людьми, які плутають церковну касу з державним бюджетом.
Повторюю – у мене немає ніяких симпатій ні до Тимошенко, ні до її протестантського оточення, яке намагається нас безкоштовно використати. Але дії Вашої влади заганяють мене в опозицію – і в мене немає іншого виходу – інакше нас переб’ють поодинці.
Тепер кілька слів щодо РПЦ і її ролі в українському державотворенні. Ця організація, зловмисно перебравши назву «Українська Православна Церква» фактично виступає на як модератор державницької імперської політики Російської Федерації, яка спрямована на знищення України як держави і українців як нації. РПЦ будує «русскій міръ» – місця українцям в якому немає.
Я не проти російської національної єдності – але навіщо вони обманюють людей – РПЦ в Україні повинна називатися так само як і в Росії. Та вони обманюють українців умисно, щоби обманом зробити з нас росіян.
Хрест їм потрібен не як знаряддя спасіння.
Вони розпинають Україну на хресті, пане Президент!
Вони прагнуть повністю знищити українців як окрему націю – і в цій ганебній меті вживають Святого Хреста. Вони оголосили війну не ченцю Філарету (Денисенко), не автору цього листу Чмєлю А.В. Ні!
Вони оголосили війну Богу в серцях українців!
Вони оголосили війну Україні як такій.
І можливо пане Президент – їх чорні бажання і їх злобні прокляття здійсняться і я особисто помру в пеклі. І можливо загине в пеклі Патріарх Філарет – це знає один лише Бог. Можливо загине і Ваша держава, яка відбирає храми у українців на користь ворогів.
Але одне скажу точно – все загине – але Українська Православна Церква буде існувати!
Хочете Ви того, чи ні. Бо вони не оголосили війну якомусь окремому монаху в сані Патріарха чи мені, грішнику, – вони оголосили війну Богу в серцях українців.
Вони кажуть – якщо ти православний християнин – зрадь свою матір і свого батька та йди будуй руській міръ.
А я не піду – і Вам, пане Президент – не раджу.
Бо вони все одно програють. Не Філарету і авжеж не мені – але Богу, якого вони вирішили розп’яти в і’мя національних інтересів Російської Федерації – програють рано чи пізно. І це всього лише питання часу.
Пане Президент!
Маю до Вас щире прохання – подумайте що хочете робити і в яких справах Ви прагнете бути спільником. Просто озвучте своє чесне бачення нашої Церкви – ми для Вас особисто – вороги?
Просто скажіть в прямому ефірі, як Ви нас трактуєте, бо якщо ми вже вороги, – то ми, вільні українські православні християни, маємо право це знати.
Знаю Вас як практикуючого християнина, тому сподіваюся бути почутим.
Міг Вам цього листа вручити особисто – даруйте мені цю форму звернення – в друге Вас не турбуватиму.
З повагою
28.12.2010
Андрій Чмєль
Бакалавр богослів’я УПЦ КП
