Християнство та іслам про творіння та екологію: спільне та відмінне
Модерував подію директор Інституту релігій та суспільства УКУ Тарас Дзюбанський.
Християнство та іслам — авраамічні релігії. А це означає, що обидві вони в якійсь мірі черпали своє вчення із Старого Завіту та вважають Авраама своїм праотцем. Учасник круглого столу муфтій шейх Саїд Ісмагілов розповів, що християнська та мусульманська екологічна доктрини досить співзвучні. В ісламі християн називають “людьми книги”: “Побачите, що християни є найближчими до вас”, — аят із Корану.
Людина співтворець
“Служіння ближньому завжди передбачало служіння і турботливе ставлення до сотвореного світу, який нетерпляче очікує, як каже апостол Павло виявлення синів Божих”, — говорить отець-доктор Олег Кіндій, директор ГО «Центр екобогослов’я та сталого розвитку». Він наводить приклад перших християн, які чітко бачили зв’язок між гріхом людини і дизгармонію у сотвореному світі, тому вони вважали, що спасіння людини є частиною спасіння цілого світу.
““Бог бо так полюбив світ…”, — важливо звернути увагу на те, що ця любов Бога спрямована на цілий космос, — зауважує священик, — “що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, а жив життям вічним””.
Отець-доктор Олег Кіндій говорить, що у християнстві досить добре описані та вивчені стосунки Бога, природи та людини, але треба переносити це у більш практичний вимір, щоб озеленити світогляд сучасної людини і, як каже Папа Франциск, щоб запросити людство до “екологічного навернення”. На думку отця, якщо поєднати зусилля багатьох експертів і людей доброї волі, зокрема, науковців, політиків, економістів та релігійних лідерів, то можна знайти рішення однієї з найважливіших проблем сучасності — врятувати наш спільний дім від тотального забруднення і знищення.
Шейх Саід Ісмагілов муфтій Духовного управління мусульман України «Умма», ділячись візією ісламу, говорить, що людина є халіфом (із арабського — наступник; означає давній титул правителя, який стежив за виконанням “божественних правил”, даних Аллахом, ред.) на Землі. “Від імені Володаря людина послуговується тим, що їй надали у користування, — говорить він. — Вона повинна мудро використовувати свою владу, щоб Господь був задоволений”. Муфтій цитує 24 суру Корану, в якій говориться: “Хай погляне людина на їжу свою, пророщуємо ми на ній виноград і трави, на користь вам і худобі вашій”.
“В Корані є аят: “І не поширюйте безчестя на землі, після того, як вона була створена найкращою””, — розповідає шейх Саід Ісмагілов.
Муфтій зазначає, що мусульманські теологи пояснюють, що людині категорично заборонено поширювати не лише гріховність, але і будь-який безлад, будь-який бруд. Це вважається безчестям перед Аллахом. “Людина є творчою істотою, і буде відповідальною за все, що зробила на Землі”, — говорить він.
Ощадливе споживання
Отець-доктор Олег Кіндій згадує статтю 1967 року богослова Ліна Ввайта, котрий стверджував, що юдео-християнська традиція несе відповідальність за усунення анімістичних вірувань, які захищали дерева, річки, гори та інші природні ресурси. Як наслідок, люди почали зловживати природою. Отець-доктор наводить на думки богослова, котрий написав, що в Книзі Буття відносини між людським суспільством і навколишнім середовищем представлені як відносини між домінатором і домінованим. “Як результат люди сформулювали для себе дозвіл користуватися природою на власний розсуд, — зазначає він, — а згодом вони почали ставитися до природи, як до засобу забезпечення своїх потреб та примх за допомогою науки і техніки”. Отець Олег Кіндій наголошує, що багато світських екологів і досі стверджують, що саме християнська та юдейська релігія не прихильні до навколишнього природного середовища.
“У сучасному світі самоконтроль і добровільна аскеза не дуже модні. Але справжня аскеза не у відмові від використання, але в розумному використанні, щоб дати можливість Землі природньо саморегулюватись”, — отець-доктор Олег Кіндій.
Що ж до релігійних богословів, вони звертаються до початків, щоб відшукати ідентичність Церкви. Отець Олег Кіндій зауважує, що деякі із них навіть говорять про те, що є необхідність перетворення християнського богослов'я в екологічне.
“Ернст Конраді припускає, що настав час розглянути наслідки, які може мати екологічна криза для християнської догми, - говорить отець-доктор, - і вбачає значні недоліки в християнській традиції, яку потрібно постійно реформувати”.
Богослови доходять висновку, що треба переходити від єрархічної до екологічної моделі, від антропоцентризму до біоцентризму, від пасивної до пристрасної духовності, від церковної солідарності до екологічної солідарності.
Кіндій називає декілька сучасних тенденцій екологічного богослов'я, що хочуть переглянути традиційне християнське вчення про Бога, про спасіння світу та соціально-етичні дії.
- Проект Біблія Землі, що відновлює інтерес до богослов'я творіння, щоб почути “голос” Землі в біблійних текстах.
- Рух екофеміністичне богослов'я, який звільняє вираз жіночої сторони природи і описує есхатологічну вічність як повернення до матері Землі, яка так само як увесь сотворений світ є тілом Божим.
- Богослов’я процесу — кидає виклик радикальному відокремленню світу від Бога, який є певним чином часовим, змінним та прохідним.
Муфтій Шейх Саід Ісмагілов вважає, що християнський західноєвропейський світ дальше просунувся в плані екології, ніж мусульманський. “Висока бережливість мусульман біля інших народів почала зникати. Так ми отримали багато проблем у мусульманському світі”, — говорить він. Він розповідає, що зараз мусульманський світ розвиває багато екоініціатив, що виросли на цьому синтезі із християнських європейських ідей.
Ініціатив більше у багатих мусульманських країнах: “В деяких мусульманських країнах для побутових потреб використовують опріснену морську воду. Вона підходить для омовінь і прибирань, щоб зберігати питну”, — говорить шейх Саїд Ісмагілов. Він також наводить приклад знакових екомечетей у Лондоні, Катарі, ОАЕ. Там використовують сонячне світло для освітлення, а всередині все зроблено екологічно. “В деяких країнах є навіть програми для відкриття екомечетей”, — зазначає він.
“Сади деревце до останнього моменту, навіть якщо знаєш, що сьогодні настане кінець світу”, — поділився мудрістю муфтій.
Екосвідомість є здавна вкоріненою у мусульманстві. Шейх Саід Ісмагілов як приклад наводить історію з Мухаммадом і омовінням в ріці. Побачивши, що хтось для цього використовує забагато води, він сказав, що той має бути дуже економним, навіть коли перед ним ціле море. “Людина має бути ощадливою і в будь-якій справі має бути дуже бережлива”, — підкреслив мораль історії муфтій.
До дискусії також долучився Мирослав Маринович, український правозахисник, публіцист, релігієзнавець, віцеректор Українського Католицького Університету у Львові. Пан Мирослав проводив аналогію духовного стану людства і екологічного стану довкілля.
“Коли я згадую карпатські ріки, переповнені пляшками, розумію, що люди викидають сміття ззовні тільки тоді, коли мають його всередині. Бог дав людині тіло, що в ньому визрівав людський дух. Ми зобов’язані підтримувати його в доброму стані, але все рівно його покинемо. А Земля дана людству, щоб в ній визрівав сукупний людський дух”, — підсумував Мирослав Маринович.
