У святий день ідемо до церкви. Цього хоче Господь Бог, бо в Заповідях Своїх говорить: «Пам’ятай день святий святкувати!» Святкування – це перебування в Божому Домі, в Церкві.

До церкви треба йти в побожному настрої. Дома оминати суперечок, гніву, гострих розмов. Варто здержатися від курення. По дорозі нікуди не вступати. Роздумуй – куди йдеш. Зо стрічними, чи співподорожніми не входити в легкі розмови, жартівливо не висловлюватися, оминати розмови, які б могли знижити наш настрій.

Увійшовши до церкви, треба помолитися. Щоб Святий Дух увійшов до нашої душі. Це найважніше. Коли Святий Дух буде в нас, то наше перебування в церкві дасть нам багато задоволення, радості і щастя. Ніякі злі думки не займуть нашої уваги. Будемо слідкувати за Богослужінням, будемо роздумувати над станом нашої душі, будемо шукати ліків на наші духовні потреби.

Опісля йдемо на своє місце. Тут знову треба помолитися: просити в Бога ласки і благословення, щоб наша праця, наше становище, родинне чи громадське, давало вдоволення нам і всім, з ким ми маємо діло.

І треба помолитися за всіх, що присутні в церкві, - це ж наші брати й сестри, наші ближні; треба молитися до Господа, щоб дарував їм здоровля, успіхи в праці, в родиннім житті і наставляв їх на все добре.

У церкві думати про Бога, про святі справи, про те, щоб наше життя було корисне, святе. Скільки ми зробили доброго? Багато разів не зробили нічого. А багато зла було доконано. За все зло треба каятися, треба постановити оминати зло, а творити добро.

У церкві помолися за свого душпастиря, щоб він мав успіхи у винограднику Христа, навертаючи душі до Бога, щоб добре виконував свої трудні обов’язки, щоб був ревним пастирем, щоб любов’ю, покорою і лагідністю гуртував духовне стадо коло Святої Церкви; щоб кормив його від Святого Престолу Божого, щоб опам’ятовував грішних, був дороговказом для заблуканих.