Читаю деколи церковних істориків, і там не раз трапляються різні курйози навколо церковних ієрархів, часом легендарні, часом такі, що мали місце.

Була така легенда, особливо поширена за справою Адама Аскського, як, після відкриття, що нібито свого часу жінка стала папою, Йоаном VIII, перед обранням на папський престол кожного наступного кандидата садовили на спеціальне крісло з вирізом внизу, яке називалося «Sella» (з видозміненої латини: «сидіння»), і на цьому сидінні відбувався своєрідний «екзамен на стать», коли один з Кардиналів повинен був перевірити наявність яєчок у даного кандидата, і якщо все було в порядку, говорив латиною «habet» («має»), і всі присутні відповідали «Deo gratias!» («Богу подяка!»).

Такі «сидіння з отвором», щоправда, були відомі ще з часів Римської Імперії, і сиділи на них імператори. Сумнівно, щоб робили це для цілей, пізніше описаних в зв’язку зі справою «Папесси Йоанни». Історик Джон Келлі вважає, що такі «сидіння імператорів» були не їхніми тронами, а всього-на всього «імператорськими туалетами» (John N. D. Kelly, «Encyklopedia papieży», Warszawa, 1997, s. 463-464). (Про цю історію більше у моїй новій книзі «Віра шукає розуміння»).

Інший випадок, вже менш легендарний, стався в Константинополі, після його падіння в 1453 році. Патріарх Діонісій І був звинувачений його опонентами на Синоді в 1471 році, що нібито перейшов на іслам і потім був обрізаний. Синод зажадав доказів цього звинувачення. Доказ був пред'явлений у прямому сенсі: всім учасникам синоду був представлений пеніс патріарха, і всі могли наочно і зблизька переконатися, що звинувачення – фальшиві (Philippides, Marios, «The Siege and the Fall of Constantinople in 1453». Ashgate Pub Co., 2011, pp. 79–84). Але це все одно не перешкодило, щоб усунути Патріарха Діонісія І.