7 березня 2024 року виповнюється 750 років від моменту смерті св. Томи Аквінського, великого богослова, покровителя Католицьких університетів, і в тім – покровителя нашого Інституту релігійних наук у Києві. Це мало місце далекого 7 березня 1274 року.

Помер, маючи заледве 49 років, не докінчивши деякі свої твори. Проте встиг написати за свого життя стільки творів, скільки мало хто з богословів написав. І це була не лише величезна кількість і об’ємність, але теж і передусім – якість, глибина, проникливість, чіткість, ерудованість і мудрість.

Великий прихильник людського інтелекту, діалогу науки і віри, філософії і теології. Шукав істину всюди, де вона лише могла бути, навіть поза «канонічними територіями», тобто поза християнським світом, бо вірив – як і ранні Отці Церкви – що будь-яка істина, хто б її не сказав, походить від Святого Духа.

Не зважаючи на свою обізнаність, величину, і ще за життя значимість (Орден приділив йому постійних 8 секретарів, які були професорами і писали під його диктовку, часом одночасно на зовсім різні теми), брат Тома був надзвичайно скромною особою. І теж спокійною та виваженою. За свого життя, з того що відомо, лише один раз розгнівався, називаючи ідею побудови «царства Божого на землі» недолугою, а того, хто таке твердить «найдурнішим» (stultissimus).

Коли, незадовго перед смертю, у грудні 1273 року, мав якесь видіння, то перестав писати. Ствердив, що в порівнянні з Тим, що побачив, все написане ним дотепер видається йому «соломою». Щоправда, ще написав декілька прекрасних літургійних гімнів, особливо про Пресвяту Євхаристію, які дотепер співаються в Церкві.

P.S. Тома Аквінський, який помер власне 7 березня 1274 року, перед смертю сказав, що мріє про одну-єдину річ: з’їсти оселедця. Так як в Італії у ті часи оселець був екзотикою, то йому запропонували хоча б сардинку. Однак, піднапружившись, вдалося знайти шматочок оселедця, проте помираючий вже перехотів...