В тому, що читаю, бачу такі моменти:

1. Квотна система є недосконалою та обмежує ряд конфесій в тому, щоб направити своїх представників на капеланські посади у війську.

2. Треба спростити доступ до військового капеланства для тих, хто має покликання, досвід та готовність бути поруч із військовими, через скасування системи квот.

Давайте разом розбиратися з цими моментами.

1. Концепція військового капеланства базується на визнанні державою наявності духовних потреб у військовослужбовців. Право на свободу світогляду та віросповідання є закріпленим в Конституції України. Оскільки армія є «закритим» середовищем та військовики не завжди можуть отримати духовну підтримку від «цивільних» душпастирів, в Збройних Силах діє Служба військового капеланства. Діяльність Служби регламентується Законом про Службу військового капеланства.

2. Пріоритетом військової капеланської діяльності є військовослужбовець та його духовні потреби. Військовий є людиною, що має право на задоволення своїх духовно-релігійних потреб, духовну підтримку – у спосіб, в який військовий, як представник конкретної релігійної конфесії, бажає.

3. Капеланство без врахування конфесійної складової при наданні душпастирської опіки буде зловживанням з боку держави, що суперечить її Конституції та демократичним принципам. Завжди має бути розуміння: кому хоче послужити військовий капелан, які потреби у цієї людини, з якої вона релігійної традиції, що саме вона потребує, як представник своєї традиції.

4. Базова логіка військового капеланства сформульована у принципі: “Служити своїм, сприяти іншим, опікуватись усіма”. Що це значить?

• Священнослужитель покликаний йти до війська, на посаду військового капелана, щоб здійснювати душпастирську опіку відповідно до власної релігійної традиції — “служити своїм”.
• Військовий капелан також має функцію духовного (або “релігійного”, словами Закону) лідера у підрозділі. Саме капелан є відповідальний за організацію процесу задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців інших традицій — він має найти такого душпастиря, який потрібен, щоб таким чином “сприяти іншим”.
• Ще одна функція капелана як офіцера з особливими завданнями, що визначається його релігійно-просвітницькою та соціально-благодійною діяльніястю, присутностістю поруч з бійцями — “опікуватися всіма”.

5. Військовий, як представник конкретної релігійної традиції, має право отримати духовну підтримку від військового капелана — представника своєї спільноти, своєї традиції. Капелан-імам, наприклад, може підтримати військового-католика: вислухати, дати пораду, допомогти з відпочинком для родини, але він не має звершувати для католика Причастя, або молитися разом із православним перед іконою, чи проповідувати Євангеліє військовим-баптистам.

6. Саме на цьому базується система квот конфесійного представництва військових капеланів: скільки у Збройних Силах представників конкретної релігії чи конфесії, та скільки військових капеланів цієї релігії чи конфесії потрібно, щоб надати духовну підтримку цим людям.

7. Принцип конфесійного представництва військових капеланів – це єдиний спосіб зберегти конституційність процесу і захистити свободу людини від небажаних для неї релігійних впливів під час проходження військової служби. Капелан їде у військо до “своїх”, якщо вони там є. Робити “своїх” з “інших” не можна — прозелітизм в Службі військового капеланства заборонений по Закону.

8. Звісно, будь яка система, створена людьми, не є досконалою. Дуже важливо, при цьому, розрізняти поняття “принцип” та “правила”. Квотність — це принцип, що відповідає Конституції та парадигмі державно-церковних відносин, що існує в Україні. Те, як реалізується принцип, правила його реалізації, викликає питання — це нормально, на питання треба шукати відповіді. Але на стратегічному рівні, для збереження та розвитку інституту військового капеланства в Україні, альтернатив квотності не існує. Успішне функціонування державних інституцій потребує системи збереження балансу інтересів усіх учасників процесу. В першу чергу треба враховувати інтереси та попит самих військових: який саме капелан потрібен конкретній жінці чи чоловіку в однострої. В кінцевому підсумку саме військовий має вирішувати — хто буде його душпастирем.

Як чоловік, що добровільно мобілізувався до лав Збройних сил, перший рік прослужив в якості простого солдата, маючи ВОС 100, а зараз проходжу військову службу в якості викладача Центру підготовки військових капеланів, в званні лейтенанта служби військового капеланства, я хочу дати свої пропозиції:

1. Залишити без змін сам принцип квот конфесійного представництва військових капеланів.
2. Вдосконалити, враховуючи масштаб мобілізаційних заходів, правила реалізації цього принципу: інструменти та систему соціологічних досліджень конфесійного представництва військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної прикордонної служби України.
3. Провести ревізію існуючого квотного балансу з урахуванням оновленої соціології та врахувати потреби військових у капеланській підтримці при розподілі мандатів на здійснення військової капеланської діяльності.
4. Оптимізувати час для отримання мандату на здійснення військової капеланської діяльності (про це детальніше: Проблеми сучасного військового капеланства).
5. Збільшити кількість посад військових капеланів та їх помічників, враховуючи реальні потреби військовослужбовців.
6. Забезпечити військових капеланів необхідними ресурсами (обладнання для духовних центрів, транспортом, оргтехнікою тощо) для здійснення їх діяльності.
7. Покращити базовий рівень підготовки військових капеланів за спеціальною програмою підготовки військових капеланів відповідно у вищих військових навчальних закладах Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти — збільшити термін цієї підготовки та проводити її до того, як військові капелани стають на посади у військових підрозділах. (Про це детальніше: Військове капеланство. Пошуки місця в строю).
8. Створити законні вимоги та правила, надати права та удосконалити форми взаємодії зі військовими капеланами представників волонтерського руху у сфері військового капеланства.

Мій загальний висновок полягає в тому, що система квот конфесійного представництва військових капеланів не є досконалою, але вона допомагає втілювати принципи Конституції України та Закону про Службу військового капеланства. При цьому, в умовах великої мобілізації, державі важливо забезпечувати ефективний та регулярний моніторинг конфесійного поділу у Збройних Силах та постійно оновлювати запити на військових капеланів відповідних конфесій для повноцінного забезпечення права військових на капеланську підтримку та супровід.