- UK
Конституційно-правова категорія «гідні умови життя людини» використовується в сучасному світі як право людини та інтегральна характеристика суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Право на гідні умови життя людини спрямоване на забезпечення її гідності, надійного захисту прав та основних свобод. Якщо дбати про забезпечення гідних умов життя, як зазначено в преамбулі Конституції України – одне з головних завдань держави, то забезпечення права на гідне життя можливе тільки за умови реалізації всього комплексу прав і свобод з опорою на такі невідчужувані та непорушні права людини, як право на життя, особисту гідність і свободу.
На даному етапі суспільного розвитку в Україні серед науковців і практиків немає однозначності у розумінні категорії «гідні умови життя людини», відсутня ще й правова дефініція даного поняття. Власне поняття «гідний рівень життя» є вельми ілюзорним, відносним і диференційованим в різних державах. Наявне переконання у тім, що офіційне тлумачення положення абзацу 4 преамбули Конституції України, а саме слова «гідних умов її життя» усуне правову невизначеність в регулюванні відповідних суспільних відносин та дозволить підвищити якість законів, які Верховна Рада України ухвалюватиме, зокрема тих, які стосуватимуться системи соціального захисту та соціального забезпечення в країні. Правова визначеність (чіткість і визначеність нормативних положень, доведення їх до відома населення) є однією з вимог принципу верховенства права до законодавства.
Необхідно з’ясувати, які умови життя людини слід вважати гідними з урахуванням соціальної спрямованості економіки держави, а також, що є показником гідних умов життя людини в аспекті головного обов’язку держави утверджувати та забезпечувати права і свободи людини.
Залежно від того, наскільки встановлені державою норми права кореспондуються з природними правами та свободами людини, визначається міра демократичності та справедливості. З метою конституційного реформування в Україні доцільно застосувати новаторські підходи до наповнення конструкції «право на гідні умови життя» конкретним змістом.
Сенс демократії втрачається, а її стабільність опиняється під загрозою у випадку, коли відсутня довіра, знецінюється людська особа, звужуються права людини. Історія свідчить, що демократія без цінностей дуже швидко перетворюється у відкритий або ледь прикритий тоталітаризм. Власне потреба розвивати цілісність людської особи спонукає нас обстоювати такі високі цінності, які керують кожним організованим і зрілим людським суспільством: істину, справедливість, любов і свободу. Що вищий добробут громадян та що послідовніше забезпечуються громадянські права і свободи, то сильніша і демократичніша держава. Тому, державу можна потрактувати як інструмент, що забезпечує і гарантує особистісний та суспільний пошук добра. Необхідність права та закону в соціально-політичному житті суспільства обумовлена природою людини.
Виходячи з того, що в преамбулі закладається дух, а не буква закону, норми преамбули не мають нормативного значення. Загально-регулятивні норми преамбули характеризуються особливим механізмом реалізації – внаслідок їх реалізації виникають не конкретні, а загальні правові відносини. Значення преамбули, як виклад духу закону, враховується при тлумаченні, роз’ясненні й застосуванні нормативно-правового акта.
В основі ухвалення будь-якого нормативно-правового акта лежить мотив – потреба врегулювати певні правовідносини. Воля законодавця має бути оптимально вмотивована, така що матеріалізується у зміст нормативно-правового акта, в його дотримання чи застосування. Саме ця мотивація і є основним змістом преамбули, яка разом із назвою (заголовком) нормативно-правового акта надзвичайно важлива як для правильного розуміння предмету регулювання, так і для відповідного сприйняття норм закону через призму духу закону, що випливає саме із преамбули.
Тому, з текстуального вираження преамбули логічно витікає дійсний зміст мети держави – побудувати мирне суспільство шляхом сприяння цілісному розвитку окремих осіб, народів і націй, захищаючи й утверджуючи право людини на гідні умови життя.
Дійсний зміст положення абзацу 4 преамбули Конституції України не погоджується з буквальним текстуальним вираженням. Щоб усунути правову невизначеність та розкрити сутність положення про гідні умови життя людини у взаємовідношенні «людина-суспільство-держава» доцільно використовувати онтологічний, аксіологічний та людиноцентричний підходи на основі фундаментального принципу верховенства людської особи (даний принцип є авторською розробкою). Права людини, зокрема право на гідні умови життя є об’єктом конституційного захисту та органічною складовою конституційного розвитку.
Перш ніж перейти до системного тлумачення, виявлення системних зв’язків зазначеного положення Конституції України з нормами права, що текстуально і логічно закріплені, треба розкрити його юридичний зміст.
Гідні умови життя – плід справедливості, яку розуміємо в широкому сенсі як підтримання рівноваги всіх вимірів людської особи. Демократичній, соціальній і правовій державі загрожує небезпека, коли людина не отримує того, що їй належиться як людині, коли її гідність не поважають і, коли громадське життя не спрямовано до спільного блага. Держава не може бути відокремлена від громадянського суспільства. Держава змінює свою природу таким чином, що згідно з правовим полем забезпечує досягнення свободи і справедливості для всіх.
Цілісний розвиток людської особи і розвій суспільства впливають один на одного. Справедливість як така – це «суддя» між людьми, що чесно розподіляє блага. Людськими взаєминами може керувати лише міра справедливості. Саме тому, на наш погляд, сучасну систему відносин між людиною, суспільством і державою доцільно розвивати за фундаментальним принципом верховенства людської особи.
Держава трактується як інструмент, що забезпечує і гарантує особистісний та суспільний пошук добра. Державі загрожує небезпека, коли людина не отримує того, що їй належиться як людині, коли її гідність не поважають і, коли громадське життя не спрямовано до спільного блага. Для побудови мирного суспільства і для цілісного розвитку окремих осіб, народів і націй важливо захищати й утверджувати права людей.
Здійснення прав і свобод можливе тільки за наявності виконання обов’язків суб’єктом цього права чи свободи, а також іншими суб’єктами. До того ж ця теза цілковито підтверджується нормами статті 29 Загальної декларації прав людини. Зауважмо, що перша її частина вказує: «Кожна людина має обов’язки перед суспільством, в якому можливий повний та вільний розвиток її особистості». Тоді як в частині 2 зазначеної статті йдеться про те, що реалізація свободи та прав повинна узгоджуватись з правами й свободами інших членів суспільства. Це, своєю чергою, встановлює зв’язок між реалізацією кожною конкретною людиною власних прав та дотриманням нею певних обов’язків.
Гідні умови життя – цінність і загальний обов’язок, який опирається на засадах розумного і морального суспільного порядку. Забезпечення державою гідних умов життя ґрунтується на розумінні сутності людської особи, яке уможливлюється шляхом звернення до природного права (принципів та цінностей, що панують у природі та суспільстві). Власне дана теза знаходить своє нормативне вираження у частині першій статті 8 Конституції України – в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала зображення в Конституції України.
Фундамент суб’єктивного публічного права на гідні умови життя складає конституційна категорія гідності особи – природне право, моральна основа внутрішнього і духовного світу людини. У правовій доктрині під гідністю розуміється нематеріальне благо, пов’язане з перебуванням людини в соціальному середовищі, категорія особистих, індивідуальних прав і свобод.
Людина має право на життя, гідне людини, тобто життя, при якому вона має можливість гідно творити, працювати і споживати. Рівень гідних умов життя визначається не тільки рівнем матеріального добробуту, але й ступенем морально-психологічного задоволення самої особистості, рівнем її знань, умінь і здібностей.
Зазначимо, що «рівень життя» і «якість життя» не повною мірою характеризують поняття гідного життя людини. Матеріальний рівень життя людини і різноманітність її духовної якості є лише «початковим етапом» в розумінні категорії «гідного життя». Гідним життя людини є лише тоді, коли воно, з одного боку, є логічним наслідком наявних в суспільній та індивідуальній свідомості уявлень про людську гідність, а з іншого боку, являє собою специфічний продукт творчості самої людини.
Зміст зобов’язання держави перед людиною розкривається у наступних статтях Конституції України. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (частина друга статті 3 Конституції України). Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб’єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України). Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п’ята статті 17 Конституції України).
Критерії гідних умов життя людини на рівні Конституції України детерміновані зобов’язаннями держави перед людиною. Неодмінними атрибутами гідних умов життя є уніфіковані глобальні індекси рівня життя і якості життя. Систему критеріїв (показників) гідних умов життя доцільно розглядати в контексті трьох поколінь прав людини (матеріальні та нематеріальні блага). Документ Європейської комісії за демократію через право (Венеційської комісії) «Rule of Law Checklist» («Мірило верховенства права»), затверджений на 106 пленарній сесії Венеційської комісії (11–12 березня 2016 р.) використовують як інструмент, що допомагає вимірювати якісні показники верховенства права, у тому числі на основі індикаторів забезпечення гідних умов життя кожному громадянину в державах-членах Ради Європи.
Найбільш поширеними рейтингами та індексами якості та рівня життя населення, що застосовуються в Україні та за кордоном є:
Спроби розширити дійсний зміст та конкретизувати положення абзацу 4 преамбули Конституції України, а саме слів «гідних умов її життя» були на рівні Рішень Конституційного Суду України. Зокрема Конституційним Судом України вже застосовано такі конструкції, як «достатній рівень життя для себе і своєї сім’ї», «право на достатній життєвий рівень», «забезпечення добробуту всіх громадян», «(додаткові) гарантії соціального захисту», «достатні умови життя», «гідний рівень життя людини», «створення належних умов для утримання та виховання дітей». Головна проблема полягає у тім, що соціально‑економічні і культурні права визнаються невідчужуваними, але стандартний їх рівень понижується до неприйнятного для людей, але прийнятного для держави (аргументацію здійснено на основі аналізу окремих Рішень КСУ). Зазначимо, що на рівні правової регламентації упущено такий невідчужуваний елемент дійсного змісту інтегрального поняття «гідні умови життя людини», як духовно-творча ознака, яка не піддається кількісній оцінці.
Гідні умови життя – це інтегроване поняття, яке охоплює багато різнорідних і таких, які не піддаються кількісній оцінці факторів. Це поняття охоплює сукупність всіх форм людської діяльності й уособлює собою синтез матеріальних (достатнє харчування; одяг; житло; медичний догляд; соціальне обслуговування; поліпшення умов життя; достатнє житло; безпека; електропостачання; водопостачання; транспорт; комунікації тощо) і духовно-творчих сторін життя (рівень реалізації внутрішнього потенціалу людини, її інтелекту, творчого сенсу життя тощо). Розвиток суспільства в цілому щораз то більше визначається рівнем людських знань і здібностей.
